26 вересня церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Цей день знаменує завершення земного шляху одного з найближчих учнів Ісуса Христа. Іоан Богослов, відомий своїм глибоким духовним розумінням і відданістю, залишив неоціненний слід в історії християнства. Його життєвий шлях, сповнений віри та служіння, слугує прикладом для вірян.

Святий Іоан народився у Віфсаїді, що означає “дім рибалки”. Він походив із благочестивої родини, яка жила за законами Мойсея, очікуючи приходу Месії. Разом зі своїм братом Яковом, а також друзями Петром та Андрієм, які теж стали апостолами, Іоан допомагав батькові у рибальстві. Згідно з Переданням, Іоан Богослов був сином Зеведея та Саломії, дочки Йосифа Обручника, що робило його зведеним племінником Ісуса Христа. Господь спочатку покликав до служіння Андрія та Петра, а згодом – братів Якова та Іоана. Вони негайно залишили батьківську справу і пішли за Спасителем.

Ісус Христос назвав Іоана “сином громовим” за його полум’яне богослів’я, яке мало пролунати по всьому світу. Чисте серце Іоана було сповнене жертовної любові до ближніх. Він невідступно слідував за Вчителем, навчаючись премудрості, і був винагороджений Його особливою прихильністю за свою незлобливість та душевну чистоту. Іоан належав до найближчого кола учнів, разом з Петром та Яковом, свідчачи про найважливіші події: воскресіння дочки Іаїра, Преображення на горі Фавор та молитву в Гефсиманському саду. Євангеліє свідчить, що саме Іоан, єдиний з учнів, стояв біля Хреста Спасителя поруч із Богородицею. Христос довірив йому опіку над Своєю Матір’ю, і Іоан, як люблячий син, виконав цей заповіт, піклуючись про Неї до самого Успіння.

У 50-му році після Різдва Христового, Іоан все ще перебував у Єрусалимі, беручи участь в апостольському соборі. Після 58 року він обрав місцем для благовістування країни Малої Азії, де раніше проповідував апостол Павло. Наприкінці I століття, у глибокій старості, святий Іоан написав своє Євангеліє. Єпископи Ефеса та Малої Азії, стурбовані поширенням лжевчень, звернулися до Іоана, єдиного живого свідка проповіді Спасителя, з проханням дати їм нове Євангеліє, яке б доповнювало вже існуючі (від Матфея, Марка і Луки) і уточнювало події земного життя Ісуса Христа. Натхненне Святим Духом, Євангеліє від Іоанна стало ключовим текстом, що розкриває глибинні духовні істини.

Іоан Богослов – це справжній богослов, який не лише знав християнське вчення, а й жив ним. Його життя було втіленням Божого слова, відданою любов’ю до Христа та непохитною вірністю Його вченню. Він завжди ставив Сина Божого вище за всі мирські блага. Саме тому церква іменує Іоана справжнім Богословом, адже його життя є взірцем істинного богослов’я та любові для всіх християн.

Великий апостоле, євангелисте Іоане Богослове, моли Бога за нас!
#Церква_з_тобою