26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції, о 01:25 сталася трагедія. Вибух четвертого реактора призвів до викиду радіоактивного пилу в атмосферу.

На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебувало 17 працівників. Старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук загинув під завалами. 26 квітня від опромінення помер наладник Володимир Шашенок. 11 працівників отримали дози опромінення і померли від променевої хвороби до 20 травня 1986 року в московській лікарні № 6. Ще 14 осіб з персоналу станції отримали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.

Першими на місце катастрофи прибули військовослужбовці. На ліквідаційні роботи кинули військовослужбовців, зокрема кілька десятків солдатів і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу з приладами радіаційної розвідки та армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної і хімічної розвідки.

Радіоактивна хмара від зруйнованого четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) пройшла над європейською частиною СРСР та більшою частиною Європи. Найбільше від радіації постраждали Білорусь та Україна. Радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. Ця катастрофа стала трагічним прикладом наслідків халатності та приховування інформації.

Радянська влада робила все, щоб приховати від світу масштаб трагедії. Інтенсивний викид радіоактивних речовин з пошкодженого реактора тривав з 26 квітня до 6 травня. Викиди сягали десятків мільйонів кюрі на добу.

27 квітня різке зростання радіаційного фону зафіксували в Данії та Швеції, що спонукало шведську владу звернутися до Москви з вимогою надати пояснення. Світ дізнався про вибух лише 28 квітня. В телепрограмі «Врємя» повідомили про аварію, наголосивши на наданні допомоги постраждалим та створенні урядової комісії, щоб створити ілюзію незначності аварії.

За даними КГБ, станом на 8:00 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му енергоблоках становив 1000–2600 мікрорентген на секунду, а на окремих ділянках міста – 30–160. Незважаючи на небезпеку, 1 травня в радіоактивному Києві провели святкову демонстрацію, щоб показати світові, що ситуація під контролем. На Хрещатику та площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) відбулася святкова хода. Радіаційний фон перевищував норму у 500 разів. Після святкування люди почали звертатися до лікарень з ознаками променевої хвороби.

Чорнобильська трагедія – наслідок неефективності тоталітарної машини. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі та Росії отримали значні дози опромінення. 81 населений пункт України евакуювали до кінця літа 1986 року, евакуйовано було 90 784 особи. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами, борючись з вогнем та розчищаючи завали.

2293 українських міст і селищ з населенням приблизно 2,6 мільйона людей було забруднено радіоактивними нуклідами. Радіація поширилася на 200 тисяч квадратних кілометрів, з яких 52 тисячі – сільськогосподарські землі. У ліквідації брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих.

Сьогодні, росія, яка приховує архівні документи та боїться історичної правди, окупувала Запорізьку атомну електростанцію – найбільшу в Європі, своїми діями погрожуючи новою ядерною катастрофою.

У ніч з 13 на 14 лютого 2025 року, близько 01:50, команда МАГАТЕ на Чорнобильському майданчику почула вибух з боку нового безпечного конфайнменту, який захищає залишки реактора № 4. Російський ударний дрон влучив в дах конфайнменту. Це укриття Україна будувала разом з іншими країнами Європи та світу, разом з Америкою – з усіма, хто хоче безпеки. «Єдина держава у світі, яка може атакувати такі об’єкти, окуповувати атомні станції та вести бойові дії, не рахуючись з наслідками, – це сьогоднішня Росія. І це терористична загроза всьому світові», – зазначив президент України.

Цей терористичний акт демонструє жорстокість Кремля та його байдужість до людських життів. Удар по укриттю, що береже від радіаційної загрози, – виклик усьому світу.

Сьогодні, рівно 39 років, але процес осмислення того, що відбулося в Чорнобилі у 1986-му, 2025-му, триває. Ці пам’ять і розуміння важливі не тільки для України, але й для всього світу.

У цей день людство вшановує пам’ять жертв радіаційних катастроф, а також мужність, самовідданість і професіоналізм персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, медиків, учених, які брали участь у ліквідації наслідків аварії.