26 квітня 1986 року — день, коли світ здригнувся від Чорнобильської трагедії. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, що сталася о 00:23, назавжди вкарбувалася в історію як найбільша техногенна катастрофа людства.

У ті страшні години та дні, 39 років тому, прості українці, люди різних професій та з різних куточків країни, стали на захист усього живого. Вони, ціною власного здоров’я та життя, закривали собою людство від невидимого ворога — радіації. Їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті народу.

Разом з громадою міста Славутич, під керівництвом мера Юрія Фомічева, було запалено свічки пам’яті про кожного з ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Ця традиція — данина шани та поваги тим, хто віддав найцінніше заради майбутнього. Світло кожної свічки — не просто полум’я. Його м’яке мерехтіння в темряві нагадує про силу духу та самопожертву героїв. Кожен вогник — це голос тих, хто більше не може говорити, але чия відвага досі живе в наших серцях та зберігає в пам’яті цілу історію, історію героїзму та трагедії.

Чорнобильська катастрофа залишається болючим нагадуванням про те, наскільки крихкою є безпека світу. Ми й досі не можемо повністю осягнути масштабів трагедії, яка стала наслідком злочинної безвідповідальності радянського режиму. Ця трагедія показала всю суть і згубність тоталітарного режиму.

Україна, як і 39 років тому, знову стоїть на захисті життя — свого та всього людства. Сьогодні ми боремося не лише за власне існування, а й за цінності цивілізованого світу. Відвернути ядерну загрозу, що нависла над нами, можна лише завдяки єдності та рішучості всього світу — того, який засвоїв гіркий урок Чорнобиля. Пам’ятаємо подвиг героїв-ліквідаторів! Пам’ятаємо та робимо висновки, щоб трагедія не повторилася.