26 червня українська нація відзначає День кримськотатарського прапора – неофіційне, але глибоко символічне свято. Ця дата, встановлена рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу у 2010 році, уособлює нерозривний зв’язок поколінь, незламну єдність та багатовікову боротьбу кримських татар за свою свободу та право на самовизначення. Це свято є нагадуванням про ідентичність та спадщину цього корінного народу. Кримськотатарський прапор – це не просто символ, це відображення багатої історії та прагнень народу. Він являє собою небесно-блакитне полотно, в лівому верхньому куті якого розміщено золотий знак влади – тамгу. Блакитний колір символізує чисте небо і мир, а однотонний фон підкреслює єдність народу. Цей колір, відомий як Мави Кок, є священним для тюркських народів, асоціюючись із чистотою, свободою, небом і морем, а також із давнім тюркським віруванням – тенгріанством. Кримськотатарський народ є найбільшим корінним народом як Кримського півострова, так і Української держави в цілому, оскільки історично сформувався саме на цій території, що сьогодні перебуває у міжнародно визнаних кордонах України, і не має іншої державності поза її межами. Важливим елементом національної символіки є Тарак-тамга (крим. taraq tamğa, укр. герб-гребінь). Цей родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґереїв (Ґіреїв) став національним гербом кримськотатарського народу у ХХ та ХХІ століттях. Тарак-тамга здавна використовувалася на печатках та монетах ще з часів першого хана династії Хаджи Ґерея. Історія Кримського ханства, що виокремилось із Золотої Орди у 1441 році, є важливою частиною цього історичного контексту. Хоча ханство згодом стало васалом Османської імперії, воно наростило значну силу, проводячи масштабні військові кампанії. Цікаво, що військові підрозділи мали власні знамена, але блакитні прапори майже не зустрічалися, можливо, через те, що цей колір вважався священним і не призначався для військових дій. Кримські татари втратили свою державність у 1783 році, коли Кримське ханство було анексовано Російською імперією. Однак, національне відродження кримськотатарського народу розпочалося після Лютневої революції 1917 року, коли активізація національного життя в Криму, як і на материковій частині України, відбувалася під гаслами демократії та самовизначення. Тоді кримськотатарські суспільно-політичні сили та органи національного самоврядування почали активно використовувати блакитний прапор як національний. У грудні 1917 року перший Курултай кримських татар, що зібрався у Бахчисараї, проходив під блакитним стягом, хоча його статус формально не був визначений у тогочасних національних конституційних документах – Кримськотатарських основних законах. Про це свідчать архівні матеріали та дослідження. На початку 1919 року кримськотатарське Парламентське бюро офіційно затвердило «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму». Саме цим документом було визнано зображення тарак-тамги національним гербом, а прапором – сіро-блакитне полотнище із зображенням національного герба у верхньому куті біля древка. Це стало першим документальним підтвердженням статусу національного герба і прапора кримських татар у їхньому сучасному вигляді. Після встановлення комуністичного режиму в Криму, публічне використання національного прапора було вимушено припинено. Однак, 30 червня 1991 року, під час Другого Курултаю кримськотатарського народу, що відбувся у Сімферополі, було ухвалено постанову «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу», яка відновила блакитний стяг із золотою тамгою у верхньому лівому куті як національний прапор. Його сучасні пропорції складають 1:2. Нині День кримськотатарського прапора та сам прапор є потужними символами боротьби за права корінного народу Криму, звільнення півострова від російської окупації та відновлення територіальної цілісності України. Цей стяг продовжує надихати на боротьбу за справедливість та майбутнє вільної України.