😢 42-річний нацгвардієць Роман Горілик із Сосниці пережив 27 місяців російського полону. Його історія – це свідчення незламності духу та боротьби за свободу. Роман потрапив у полон у березні 2022 року, а додому зміг повернутися лише у травні 2024-го. За ці довгі місяці він зазнав щоденних тортур, нескінченного голоду та жахливої відсутності будь-якої медичної допомоги. Жорстокі реалії полону призвели до того, що Роман втратив майже половину своєї ваги. Якщо спочатку він важив 95 кілограмів, то в полоні його вага впала до трагічних 50 кілограмів. Фотографії Романа після звільнення, які облетіли весь світ, стали потужним свідченням нелюдської жорстокості окупантів та страждань українських захисників.

Після обміну військовий почав поступово відновлюватися. Нині він важить понад 80 кг, але психологічні та фізичні рани, завдані полоном, залишаться з ним назавжди. Попри все пережите, Роман Горілик демонструє незламну волю до життя та прагнення захищати свою країну. Він має намір повернутися до служби, адже до пенсії залишилося лише два роки. Це свідчить про його глибокий патріотизм та відданість Україні.

День, коли відбувся обмін, Роман називає своїм другим народженням. Його розповідь про цей день сповнена емоцій: «Чую в камері, хтось називає прізвища наших нацгвардійців. Серед них і моє. Нас зібрали. Кожного записали на відео, попросили проговорити: «Претензий к русской стороне не имеем. Отношение к нам отличное». Після цього зв’язали руки, на голову накинули мішки і повезли. Чую, ми десь в аеропорту. Зрадів, точно на обмін. Уночі посадили в транспортний літак. Було моторошно. Хтось ще в колонії розказував, що в літаку загинули наші військові, які летіли додому. Хвилювався. Через мішок з ілюмінатора світило сонце. Було видно хмари і те, що літак сідає. Видихнув. Поміняли нас на Сумщині. Їдемо, а люди нас зустрічають. Давали нам цукерки, воду, шоколадки. Так приємно було, що пам’ятають і не забули.»

Ця історія – ще одне нагадування про ціну, яку платять українські герої за нашу свободу. Роман Горілик – це символ стійкості та мужності, а його повернення додому – це промінь надії для всіх, хто чекає на своїх близьких.