27-річного Юрія Дмитрука назавжди запам’ятаємо як добросовісного воїна, відчайдушного у бою та невибагливого у фронтовому побуті. Надійного друга й побратима.

Юрій народився та мешкав у селі Бортниця Рівненської області. Звичайна біографія: навчався у школі, технікумі, працював. Але у цієї, на перший погляд, звичайної людини були надзвичайні цінності та принципи. Завдяки їм, Юрій, не чекаючи повістки, добровольцем вирушив на захист рідної землі після широкомасштабного нападу московських нелюдей.

Приєднавшись до лав 3 окремої танкової бригади восени 2022 року, виконував бойові завдання в Харківській області у складі стрілецького батальйону.

Командири і побратими згадують його як сумлінного бійця, який постійно удосконалював військові навички. Юрій завжди ретельно готувався до бойових завдань та допомагав товаришам по зброї. «Справжня людина, сміливий воїн і надійний друг», — наголошують його побратими.

Таким він залишався до останнього свого бою, коли зник безвісти поблизу села Першотравневе на Харківщині… Потім потяглися місяці невідомості та надій. На жаль, вони не справдилися. Нещодавно експертиза ДНК підтвердила, що солдат Юрій Миколайович Дмитрук загинув 1 липня 2024 року.

Віддаючи останню шану захиснику, який повернувся додому «на щиті», на Рівненщині земляки зустріли його на колінах, схиливши голови.

Поховали героя з військовими почестями на цвинтарі рідного села Бортниця на минулому тижні, 21 березня.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Юрія. Пам’ять про нього навічно залишиться у наших серцях та літописі бойового з’єднання.

Юрій Дмитрук – Герой: Пам’ять про Воїна з Бортниці

Світла пам’ять про Юрія Дмитрука, який віддав життя за Україну, назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав. Ця стаття присвячена пам’яті відважного воїна, який став прикладом мужності та відданості своїй країні. Юрій Дмитрук народився та виріс у селі Бортниця Рівненської області. Його життєвий шлях, як і тисячі інших українців, перервала війна, але його героїзм та самовідданість назавжди залишаться в історії.

Юрій, не вагаючись, став на захист рідної землі, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Він служив у складі 3-ї окремої танкової бригади, виконуючи бойові завдання в Харківській області. Його побратими та командири згадують Юрія як сумлінного бійця, який завжди прагнув досконалості у військовій справі. Він був не лише відважним воїном, а й надійним другом, готовим прийти на допомогу в будь-якій ситуації.

Особливо підкреслюють його безстрашність у бою та невибагливість у побуті. Юрій завжди був прикладом для своїх товаришів, надихаючи їх на подвиги. За словами побратимів, Юрій був «справжньою людиною», що відображає його людяність та велике серце.

Трагічною сторінкою в житті Юрія став бій поблизу села Першотравневе на Харківщині, де він зник безвісти. Місяці невизначеності та надій змінилися підтвердженням найгіршого – експертиза ДНК засвідчила загибель солдата 1 липня 2024 року. Ця втрата стала великим горем для його родини, друзів та всіх, хто його знав.

Прощання з Юрієм Дмитруком відбулося з військовими почестями. Жителі Рівненщини зустріли його, віддаючи шану герою, який повернувся додому «на щиті». Похорон пройшов у рідному селі Бортниця, де Юрій знайшов свій останній спочинок. Його пам’ять вшановують не лише рідні, а й усі, хто цінує мужність та героїзм.

Сьогодні ми висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Юрія. Його подвиг – це приклад для наслідування, а пам’ять про нього завжди буде жити у наших серцях та в літописі бойового з’єднання. Слава Україні! Героям слава!