27 січня — день, коли важко підбирати слова. Бо Голокост — це не просто «історія». Це про мільйони зламаних життів і про те, як ненависть, якщо її не зупиняти, перетворюється на зло, яке вже не має меж.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх невинних жертв. І щиро співчуваємо родинам, які пройшли крізь цю втрату. Окремо — з повагою згадуємо людей, які в ті страшні часи рятували інших, ризикуючи власним життям.

Разом із колегами та представниками релігійної іудейської громади ми поклали квіти до пам’ятника жертвам нацизму на вулиці Романа Шухевича (Гастелло). Хвилиною мовчання й молитвою вшанували пам’ять розстріляних та закатованих людей єврейської національності й інших національних меншин.

Для мене (і думаю, для багатьох) цей день — ще й про відповідальність. Про те, щоб не звикати до мови ненависті, не закривати очі на приниження й дискримінацію, не мовчати, коли поруч комусь боляче або небезпечно. Пам’ять має сенс тоді, коли вона робить нас людянішими тут і зараз.

Пам’ятаємо. Вшановуємо. І тримаємося за людяність. 🇺🇦💙💛🕯️✊