27 червня 2025 року минає рік, як до небесного війська приєднався старший сержант поліції, житель села Ревне — Євгеній Страшний. Ця дата стала символом незламності духу та жертовності для всієї громади, адже він віддав своє життя, захищаючи мир та спокій рідної землі. Річниця його загибелі – це час глибокої скорботи, але й нагода вшанувати справжнього захисника, чия пам’ять житиме вічно. Збереження пам’яті про Євгенія Страшного є нашим священним обов’язком. З самого дитинства Євгеній виявляв надзвичайну доброту, відповідальність та цілеспрямованість. Він завжди мріяв служити людям, і його мрія стати поліцейським була цілком природною для такої світлої особистості. Після успішного закінчення медичного коледжу, що заклало фундамент для його майбутньої професії, він з великим завзяттям здійснив свою мрію. Євгеній став на службу в поліцію, де швидко здобув визнання завдяки своєму професіоналізму та відданості справі. Особливо цінним був його фах парамедика, що дозволяло йому не лише забезпечувати правопорядок, а й рятувати життя у найскладніших ситуаціях. Колеги згадують його як надійного та щирого товариша, готового завжди прийти на допомогу, розділити труднощі та підтримати у важку хвилину. Його відданість професії та патріотизм були прикладом для багатьох. Життя старшого сержанта поліції, Євгенія Страшного, — це історія про відвагу, самопожертву та безмежну любов до України. Він був одним з тих, хто без вагань став на захист своєї країни, розуміючи всю відповідальність моменту. Його служба в поліції, особливо у ролі парамедика, була не просто роботою, а справжнім покликанням. У найкритичніші моменти він демонстрував неабияку мужність та рішучість, рятуючи людей і підтримуючи порядок. Світла пам’ять про цього воїна-парамедика має бути вічною. Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі, згадуючи цього відважного сина України. Його світлий образ назавжди залишиться з нами, як маяк мужності та незламності. Це велика втрата не лише для родини, а й для всього села Ревне та всієї країни. Ми висловлюємо щирі співчуття родині та низький уклін матері, яка виховала такого справжнього сина України – воїна, який віддав своє життя заради майбутнього. Нехай його подвиг стане прикладом для наступних поколінь. Вічна слава і шана його імені. Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо тих, хто поклав своє життя за нашу свободу та незалежність. Пам’ять про нього буде жити вічно, надихаючи нас на подальшу боротьбу та перемогу. Українські захисники не вмирають!