27 липня – День медичного працівника в Україні. Це не просто професійне свято, а день вшанування тих, хто щодня рятує життя. Сьогодні, як ніколи, ми усвідомлюємо справжнє значення цієї місії. Наші медики – це тил і фронт водночас, це руки, що тримають життя, і серця, що не втомлюються вірити. Вони – люди, які в умовах війни не відступають ані перед болем, ані перед втомою, ані перед страхом. Вони поруч із пораненими на передовій, у лікарнях, що часто працюють в умовах дефіциту ресурсів, і в машинах швидкої допомоги, що мчать під звуки сирен. Вони вдома, але їхні думки завжди з тими, кому ще можна допомогти. Ми дякуємо їм за витримку, за руки, що рятують, за очі, в яких не згасає надія, і за серце, яке б’ється разом із серцем країни. Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя, рятуючи інших. Слава медикам України! Слава героям у білих халатах! Слава Україні!

27 липня — День медичного працівника в Україні. Це не просто професійне свято. Це день людей, які щодня рятують життя. І сьогодні, як ніколи, ми розуміємо справжнє значення цих слів. Наші медики — це тил і фронт водночас. Це руки, що тримають життя. Це серця, що не втомлюються вірити. Це люди, які в умовах війни не відступають ні перед болем, ні перед втомою, ні перед страхом. Вони — поруч із пораненими на передовій. Вони — у лікарнях, де часом не вистачає ні світла, ні води, ні елементарного обладнання. Вони — в машинах швидкої, що мчать під звуки сирен. Вони — вдома, але з думками про тих, кому ще можуть допомогти. Дякуємо вам. За витримку. За руки, що рятують. За очі, в яких не згасає надія. За серце, яке б’ється разом із серцем країни. Схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя, рятуючи інші. Слава медикам України. Слава героям у білих халатах. Слава Україні.