28 липня Україна вшановує День пам’яті загиблих, закатованих та страчених у полоні. Цей день запроваджено, щоб згадати та вшанувати пам’ять українських військовополонених і цивільних осіб, які загинули через тортури та нелюдське поводження. Особливо це стосується періоду повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Ми віддаємо шану всім українським воїнам, добровольцям, медикам, волонтерам і цивільним громадянам, яких незаконно позбавили волі, піддали катуванням і жорстокому поводженню. Ми пам’ятаємо тих, хто не повернувся з полону живим.

Цей день — нагадування про важливість пам’яті, правди та справедливості. Пропонуємо зупинитися на хвилину, щоб згадати та подякувати всім, хто віддав життя за нашу свободу. Вшануймо кожне серце, яке перестало битися заради нашого майбутнього. Ми пам’ятаємо і ніколи не пробачимо жорстокості ворога. Важливо, щоб суспільство пам’ятало про ці трагічні сторінки історії, адже пам’ять — це запорука того, що подібні звірства ніколи не повторяться. Кожен, хто пройшов через пекло полону і повернувся, несе в собі глибокі шрами, як фізичні, так і психологічні. Їхня стійкість і мужність заслуговують на найглибшу повагу. Держава та суспільство мають надавати максимальну підтримку всім, хто пережив полон, забезпечуючи необхідну реабілітацію та допомогу. Ми не маємо права забувати про їхню жертву та страждання. Поширення інформації про цей день та його значення допомагає зберегти історичну пам’ять та виховувати наступні покоління в дусі патріотизму та неприйняття насильства. Це наш спільний обов’язок – пам’ятати кожного, хто постраждав від рук агресора.