28 липня — не просто дата в календарі…

Це день, коли серце країни стискається від болю.

Ми вшановуємо Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних, які були закатовані, страчені або загинули у ворожому полоні.

Їхні обличчя — перед очима. Їхні історії — у серцях. Їхні голоси — назавжди в тиші…

Вони мріяли жити.

Хотіли повернутись.

Чекали обіймів і ранків вдома.

Але натомість — неволя, біль і смерть.

Вони вистояли там, де нелюдське ставало буденністю. Їх не зламали. Їх вбили — бо боялись сили їхнього духу.

Ми схиляємо голови перед їхньою жертовністю.

Ми плачемо разом з родинами, які так і не дочекались.

Ми пам’ятаємо. І завжди пам’ятатимемо.

 Вічна слава Героям, які віддали життя у полоні.

 Світла пам’ять тим, хто не повернувся.

 Безмежна вдячність кожному, хто захищав і захищає нашу свободу

« повернутися