28 липня – день глибокої шани, скорботи та вдячності. Цього дня ми згадуємо кожного, хто був закатований, страчений, загинув у полоні… Кожного, хто пішов у бій, стояв до останнього, не зламався – і не повернувся додому.

Серед них – наш земляк, Владислав Геріх. Це болісна втрата для громади, яка пам’ятає свого героя.

Молодий капітан-лейтенант, який з дитинства мріяв стати моряком – і став справжнім героєм. Він відважно захищав Маріуполь, тримав оборону на «Азовсталі», а трагічно загинув у полоні в Оленівці. Його життя обірвалося надто рано, йому було лише 25 років. Історія Владислава Геріха – це приклад мужності та самовідданості.

Ми ніколи не забудемо ваші імена. Ми пам’ятаємо, що ви мріяли, сміялися, любили, боролися за нашу землю. Ваша боротьба та жертва не були марними.

Герої не вмирають, доки ми про них говоримо. Доки пам’ятаємо їхні подвиги. Доки кладемо квіти на їхню честь. Поки б’ється серце України – вільної, нескореної, вдячної. Пам’ять про таких героїв, як Владислав Геріх, надихає нас і надалі боротися за свободу та незалежність.