28 липня – особливий день, коли Україна вшановує пам’ять загиблих захисників, добровольців та цивільних, які загинули в полоні. У цей скорботний день ми схиляємо голови перед тими, хто був позбавлений свободи та життя ворогом. Це наші героїчні воїни, незламні добровольці, самовіддані медики, відважні волонтери та наші звичайні громадяни. Їх закатували лише за те, що вони були українцями, за їхню любов до Батьківщини.

Ми ніколи не забудемо трагедію в Оленівці та всі жахливі катування, які чинили російські окупанти. Пам’ять про кожного, хто страждав і загинув у неволі, назавжди залишиться в наших серцях. Ми ніколи не пробачимо жорстокості та злочинів, скоєних проти нашого народу.

Незважаючи на біль втрати, ми черпаємо силу в їхній мужності та стійкості. Їхня жертва – це нагадування про цінність свободи та незалежності, за які вони боролися до останнього. Ми зобов’язані зберегти їхню пам’ять та боротися за майбутнє, якого вони прагнули.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто не повернувся додому, тих, чиї життя обірвалися в полоні. Давайте вшануємо їхню пам’ять хвилиною мовчання. Їхні імена, їхні подвиги, їхня боротьба – це частина нашої історії, яку ми маємо берегти та передавати майбутнім поколінням. Ми вшановуємо кожного, хто віддав життя за Україну, хто пройшов через пекло полону і не зламався, але загинув від рук ворога. Їхня пам’ять живе у наших серцях, у нашій боротьбі, у нашій перемозі.