28 липня Україна вперше офіційно відзначає День вшанування пам’яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Цю важливу дату Верховна Рада України затвердила Постановою №10188, підтримавши ініціативу громадських організацій, родин полонених, ветеранів і волонтерів.

Трагедія в Оленівці стала уособленням численних злочинів, які Росія скоює від початку війни проти України. Іловайськ, Дебальцеве, Маріуполь, Буча, Ірпінь, Ізюм, Токмак – за кожним із цих назв стоять історії страчених полонених, закатованих цивільних, масових поховань і свідчень, які жахають навіть досвідчених експертів із міжнародного права. Особливий біль спричиняє загибель цивільних, зокрема вчителів, журналістів, волонтерів, медиків, священників, яких вбивали лише за проукраїнську позицію або просто за те, що ті говорили українською.

Сьогодні, у День пам’яті закатованих та загиблих у полоні, ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю українських захисників і захисниць, які, потрапивши в полон, зазнали нелюдських катувань і були вбиті. Їхній біль — наш спільний біль. Їхня жертва — священна.

Ми вшановуємо мужність тих, хто не зламався, хто до останнього подиху залишався вірним присязі, Україні, побратимам. У їхніх серцях палала любов до Батьківщини, і саме ця любов стала незламною зброєю перед лицем ворога.

Цей день — не лише про скорботу. Це день правди, справедливості й нашої непохитної пам’яті. Ми ніколи не забудемо і ніколи не пробачимо.

Схилімо голови в хвилині мовчання. Пам’ятаємо. Боремося. Перемагаємо.

Слава Україні! Героям слава!