Рік тому, 28 липня, Україна попрощалася зі своїм вірним сином, захисником Олексієм Сергійовичем Поповим. Йому було лише 22 роки, але його серце вміщало величезну любов до батьків, турботу про близьких, відданість побратимам і непохитну віру в майбутнє України.
Олексій залишив глибокий слід у серцях тих, хто його знав. Його усмішка, щирість і відкрите серце робили його незабутнім. Дитинство Олексія пройшло серед полів, у школі, з друзями та в родинному колі. Він зростав, мріяв, здобував знання, а потім свідомо обрав шлях захисту своєї Батьківщини. Служив він відважно, сумлінно, без зайвих слів, роблячи все можливе і навіть більше.
Він прагнув жити повноцінним життям: створити сім’ю, став люблячим батьком і чоловіком. Його щастя було недовгим, але щирим. Водночас він завжди був готовий до найскладніших випробувань. Олексій казав: “Я не боюся загинути. Я на своїй рідній землі”.
Його життя обірвалося в лікарні після важкого поранення. Пам’ять про цього героя продовжує жити у серцях його рідних та друзів.
Ми ніколи не забудемо ціну, яку платимо за мир. Низький уклін батькам, родині, дружині та маленькому сину за виховання сина, чоловіка та батька, справжнього Героя, якого назавжди збережено в наших серцях.

🙏🇺🇦 Світла пам’ять Олексію!