28 серпня, напередодні Міжнародного дня зниклих безвісти (30 серпня), який є днем пам’яті та підтримки родин тих, хто зник під час збройних конфліктів, у селі Оселівка було урочисто відкрито банер “Надії та віри” в пам’ять про Анатолія Пасічника. Ця зворушлива подія стала виявом глибокої поваги та шани до героя, чия доля залишається невідомою.

На церемонії, що пройшла з особливим піднесенням, усі присутні, поклавши руку на серце, по-своєму, але однаково щиро виконали Державний Гімн України. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих воїнів, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави.

Право урочисто відкрити портрет Анатолія Пасічника було надано його дружині, Альоні Пасічник. Цей момент, сповнений болю та надії, символізував незламність духу родини, яка продовжує боротися за правду.

На заході також був присутній заступник голови Лівинецької сільської ради, Михайло Михайлович Гаргаун. У своєму зверненні він висловив слова щирої підтримки та надії родині Анатолія, підкресливши важливість пам’яті про кожного захисника.

Наймолодші вихованці Оселівської гімназії, філії закладу, долучилися до вшанування пам’яті героя, пов’язавши стрічки біля його портрета. Це символічний жест, що виражає віру та надію на повернення Анатолія додому.

Анатолій Іванович Пасічник народився 16 серпня 1972 року в селі Кроква. У 2015-2017 роках він брав активну участь в АТО, демонструючи свою відданість державі. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну, він без вагань прийняв рішення захищати рідну землю. Його слова: “У мене є бойовий досвід, і моє місце на фронті, із зброєю в руках…” – є свідченням його незламного духу.

02 лютого 2024 року дружина Анатолія отримала сповіщення про те, що він зник безвісти поблизу села Богданівка, що під Бахмутом, під час виконання бойових обов’язків. З того часу дружина та вся родина не припиняють пошуків, плекаючи надію на його повернення.

Нехай надія, що живе у серці, стане реальністю. Ми чекаємо, віримо та молимося за повернення Анатолія. 🇺🇦