🕯 29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру. 84 роки тому, у вересні 1941 року, в київському урочищі Бабин Яр відбулася одна з найбільших трагедій ХХ століття. За два дні, 29 та 30 вересня, нацисти безжально розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Це жахливе число є лише частиною загальної кількості жертв, адже протягом 1941–1943 років у Бабиному Яру загинуло близько 100 тисяч людей. Серед них були не лише євреї, але й роми, військовополонені, священники, підпільники та пацієнти лікарень – усі вони стали жертвами нацистського терору.

❗️ Бабин Яр став не просто місцем трагедії, а й символом Голокосту та жорстоких нацистських злочинів, скоєних на українській землі. Подібні злочини проти людяності залишили страшний слід і на Рівненщині. Так, в урочищі Сосонки було знищено понад 17 тисяч євреїв, що свідчить про масштаб трагедії, яка охопила різні куточки України.

Радянська влада десятиліттями намагалася приховати та замовчувати цю страшну сторінку історії, прагнучи стерти її з пам’яті поколінь. Однак, завдяки свідченням очевидців та незламній мужності тих, хто ризикував життям, щоб врятувати приречених, правда про Бабин Яр збереглася. Історія Бабиного Яру – це історія про невимовний біль, але й про незламний дух людської стійкості.

Сьогодні, коли Україна знову стикається з геноцидом, пам’ять про Бабин Яр набуває особливого, болісного звучання. Звірства, скоєні проти мирного населення у Бучі, Ізюмі, Маріуполі, тривожно перегукуються з жахами минулого. Навіть акти вандалізму, як-от російський обстріл Бабиного Яру у 2022 році, є цинічною наругою над пам’яттю жертв та над самою історією. Це нагадує нам, що боротьба зі злом та збереження пам’яті є нашим спільним обов’язком.

🕯 Ми схиляємо голови у глибокій скорботі за всіма невинними жертвами, чиї життя були обірвані. Пам’ять про них – це не лише скорбота, але й джерело нашої сили, нагадування про важливість миру та неприпустимість повторення подібних трагедій. Наш обов’язок – пам’ятати, щоб захищати майбутнє.