29 вересня – особливий день в історії України, день пам’яті трагедії Бабиного Яру. Саме цього дня у 1941 році розпочалися масові розстріли, жертвами яких стали десятки тисяч євреїв. Але трагедія не обмежувалася однією національністю: протягом років нацистської окупації в Бабиному Яру загинули понад 100 тисяч людей різних етносів – роми, радянські військовополонені, підпільники, пацієнти психіатричних лікарень та багато інших. Ця земля стала свідком невимовних страждань і жорстокості.

*** ЯР ***
Звичайний яр, брудний і неохайний,
Тремтливі віти двох блідих осик.
Ні, це не тиша…Незгасимий крик.
Блищить на мокрій ткані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів
І дотліває кинутий набік
Закривлений дитячий черевик.
Господи, за що нам ця спокута –
Куля гітлерівська гостра й люта!
А за що загнали разом з нами
Непорочних діточок до ями?
Згасла в нашім небі мить остання,
Та не згасли стогони й волання.
Наші скарги, голоси засмути –
Доки світу й сонця – буде чути!
Великий Боже, ми з твоєї згоди
Проходимо дорогу в Бабин Яр,
Де смертю ти поєднуєш народи,
Щоб зберегти життя й свободи дар.
Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,
Серця розбиті ласкою вгорни.
Даруй святому праху вічний спокій,
Благословенні, непробудні сни!

Вірш Миколи Бажана, присвячений цій невимовній трагедії, нагадує нам про крик душі, який лунає крізь роки. Це не просто історія, це урок пам’яті, який ми не маємо права забути. Бабин Яр – це символ жорстокості, але також і символ стійкості людського духу. Важливо пам’ятати, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися. Вшануймо пам’ять усіх жертв, молимося за спокій їхніх душ і прагнемо до миру, щоб життя та свобода завжди перемагали.