29-річний Антон Крамчанінов трагічно загинув 28 вересня 2024 року в селищі Слатине Харківського району, ставши жертвою російської агресії. У той трагічний день, коли росіяни здійснили безжальний авіаудар, Антон разом з друзями планували провести час біля місцевої школи. Невинна зустріч обернулася катастрофою, коли російська авіація обрушила на селище чотири керовані авіабомби. Одна з них вибухнула всього за 50 метрів від Антону та його друзів, братів Сергія і Михайла Шкарупи. Всі троє друзів загинули на місці.

Трагедія глибоко вразила всіх, хто знав Антона. Його старша сестра Вікторія згадує: «Після обстрілу мені зателефонували знайомі. Сказали піти перевірити, чи не це брат був біля школи. Я почала набирати його номер, але вже не додзвонилася». Слова Вікторії віддзеркалюють глибину горя та нестерпність втрати. Смерть Антона – це не тільки втрата для родини, але й втрата для всього селища, адже він був його частиною.

Антон Крамчанінов народився та виріс у Слатиному. Після навчання на автослюсаря, він працював у колгоспі, виконуючи різноманітні роботи. Антон був відомий своєю добротою та готовністю допомогти іншим. «Брат був добрий, всім допомагав. Любив футбол. До останнього грав за команду в Безруках. Ходив грати у волейбол. В дитинстві дуже гарно малював», – розповідає сестра Вікторія. Ці слова свідчать про його чуйну душу та активну життєву позицію. Він був людиною, яка любила життя та приносила радість оточуючим.

Життєвий шлях Антона був складним. Він рано втратив батька, а потім і матір у 2011 році. Після смерті матері його виховувала старша сестра Вікторія, якій він завжди був вдячний. Втрата батьків не зламала Антона, а навпаки, зробила його сильнішим та чуйнішим до інших. У важкі моменти, він знаходив сили підтримувати та допомагати родині та друзям. Смерть Антона – це велика втрата для його сім’ї та друзів, які назавжди збережуть світлу пам’ять про нього.

У Антона Крамчанінова залишилася сестра та інші родичі, які тепер змушені жити з важким болем втрати. Його загибель – ще одне свідчення трагічних наслідків війни, яка принесла стільки горя та страждань українському народу. Пам’ять про Антона назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав та любив. Його життя – це приклад мужності, доброти та любові до ближнього. Ми повинні пам’ятати про всіх жертв цієї війни та робити все можливе, щоб трагедії не повторювалися.