29 серпня – особливий день в історії України, встановлений Указом Президента № 621 від 23 серпня 2019 року. Цей день присвячений увічненню героїзму та вшануванню пам’яті всіх військовослужбовців і добровольців, які віддали своє життя за суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої Батьківщини. Збереження та гідне вшанування пам’яті полеглих захисників – це священний обов’язок як держави, так і всього суспільства.

Саме 29 серпня 2014 року стало одним із найтрагічніших у новітній історії України, коли під час виходу з оточення під Іловайськом російські війська віроломно розстріляли колони українських захисників. Ці події стали кульмінацією початкової фази російсько-української війни, що триває з 20 лютого 2014 року, та справили глибокий вплив на подальший хід протистояння. Трагедія під Іловайськом, що розгорнулася на тлі дозріваючих соняшникових полів, забрала життя 366 українських воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили в полон. Саме тому соняшник став символом цього Дня пам’яті, нагадуючи не лише про мужність, а й про незламність духу українських героїв, які продовжували боротьбу навіть під ворожим вогнем.

Цей день – це не лише нагадування про трагічні події та підступність ворога, але й свідчення незламності українського духу. Він нагадує про важливість єдності та недовіри до агресора, який демонструє свою віроломність. Ми згадуємо не лише жертв Іловайської трагедії, але й десятки тисяч полеглих захисників України з 2014 року. Серед них – багато жінок, які відважно стали на захист української державності, проявляючи патріотизм та небайдужість. Їхні історії, незалежно від професії чи походження, об’єднані прагненням захистити право українців на власну державу та ідентичність.

Особливу увагу заслуговують жінки на війні, які проявляють надзвичайну стійкість, героїзм та професіоналізм. Вони служать на передовій і в тилу, займаючи посади кулеметниць, снайперок, бойових медикинь, водійок, розвідниць, забезпечують зв’язок та логістику, і навіть чинять опір на окупованих територіях. На початок 2025 року кількість жінок у Збройних Силах України перевищила 70 000, що є одним з найвищих показників у світі, демонструючи їхню ключову роль у сучасній армії. Жіночі історії війни глибоко розкривають трагічну суть конфлікту та злочинну природу агресії.

Україна, яка понад 11 років веде боротьбу за свою незалежність, платить величезну ціну. Поки триває протистояння, ми не можемо знати точну кількість загиблих чи назвати всіх поіменно, але суспільство докладе максимум зусиль, аби пам’ять про Героїв і Героїнь залишалася живою та дієвою. Ми продовжуємо вшановувати їх пам’ять, називаючи на їхню честь вулиці, висаджуючи меморіальні сквери, засновуючи іменні стипендії та проводячи патріотичні заходи. Створюються нові військові меморіали та поховання, зокрема Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть полеглих захисників.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати кожного, хто віддав життя за Україну!