29 серпня – це День пам’яті захисників України, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Ця дата тісно пов’язана з Іловайською трагедією, одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення, що справив глибокий вплив на українське суспільство та міжнародні відносини.

Російсько-українська війна, що розпочалася 20 лютого 2014 року, пережила кульмінаційну точку в боях за Іловайськ у серпні того ж року. Ці події стали переломним моментом початкової стадії конфлікту, позначивши нову реальність для України.

Вибір Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня невипадковий. У цей день 2014 року російські війська цинічно розстріляли колони українських військових, які намагалися вийти з оточення під Іловайськом. Незважаючи на героїзм та самовідданість українських воїнів, вони зазнали значних втрат.

Жорстокі бої розгорнулися на полях, де дозрівали соняхи. Саме тому соняшник став потужним символом Дня пам’яті захисників України. Він нагадує не лише про мужність наших воїнів, але й уособлює незламність та продовження життя.

На соняшникових полях, у так званому «зеленому коридорі», під шквальним ворожим вогнем загинули 366 українських героїв, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили в полон. Іловайськ – це не лише трагедія, а й яскрава сторінка української незламності, подвиг наших військових. Важливо пам’ятати: попри втрати та підступність ворога, наші захисники не здалися, а продовжили боротьбу.

Цей день також підкреслює підступність і віроломність російського агресора. Він свідчить, що переговори з терористами та вбивцями не припиняють бойових дій, а несуть смертельну небезпеку. Сьогодні цивілізований світ дедалі більше усвідомлює неможливість довіряти росії.

У День пам’яті захисників України ми згадуємо жертв Іловайської трагедії, а також десятки тисяч полеглих з 2014 року у російсько-українській війні, серед яких чимало жінок. Кожен із них, незалежно від походження, віку, освіти чи професії, став на захист української державності. Їх об’єднує глибокий патріотизм та небайдужість до долі України. Вони виборювали та продовжують виборювати право українців на власну державу та ідентичність.

Цього року особливу увагу приділено ролі жінок у війні. Через їхній героїзм, волонтерську діяльність та щоденну турботу про близьких розкривається злочинна природа війни та рашизму як людиноненависницької ідеології.

Жіночі історії війни найглибше розкривають суть війни як людської трагедії – трагедії окремої людини, родини, громади.

З початком війни значно зросла кількість жінок в українській армії, і вони відіграють все більшу роль. На передовій і в тилу жінки демонструють високий професіоналізм і сміливість на різних посадах. На рівні з чоловіками вони служать кулеметницями, розвідницями, снайперками, бойовими медикинями, водійками, патрульними, забезпечують зв’язок і логістику, чинять опір на окупованих територіях. Станом на початок 2025 року в ЗСУ служить понад 70 000 жінок, що є найвищим показником у світових арміях, включаючи країни НАТО.

Україна вже понад 11 років веде героїчну боротьбу за свою незалежність та територіальну цілісність проти російського агресора, платячи надзвичайно високу ціну. Поки війна триває, повна кількість загиблих, імена всіх героїв, їхні історії ще невідомі. Однак українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб полеглі Герої і Героїні назавжди залишилися в нашій пам’яті не просто цифрами, а отримали належну шану. Наша пам’ять про них має бути живою, світлою і дієвою.

Інформаційні матеріали до Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України підготовлені Українським інститутом національної пам’яті