29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України
Перемагає той, хто пам’ятає
29 серпня 2024 року вшановується День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Цьогоріч минає 10 років від дня Іловайської трагедії – події, що стала символом незламності українського духу та героїзму наших захисників, які, опинившись в оточенні, продемонстрували неймовірну мужність і відданість Батьківщині.

Цій трагічній даті буде присвячено перший урок на початку нового навчального року під назвою “Vincit qui meminit (Перемагає той, хто пам’ятає)”.

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особлива нагода для всього суспільства разом зосередитися на пам’яті, шані та вдячності нашим захисникам.

З 2019 року цей день запроваджено для гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які віддали життя за Україну, увічнення їхнього героїзму, громадянської відваги, стійкості та самовідданості.

29 серпня було вибрано невипадково. Адже з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а й десятки тисяч полеглих захисників і захисниць України в сучасній російсько-українській війні від 2014 року. Вони стоять в одному ряду з усіма поколіннями борців за волю і державну самостійність – від воїнів Русі-України, лицарів Костянтина Острозького, козаків Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та

Івана Мазепи до бійців Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії. Це воїнство мужньо здобувало героїчні перемоги і віддавало життя за українську землю. Попри велику кількість втрат у сучасній російсько-українській війні маємо й

історичну перемогу – згуртовану націю, готову боротися за волю і свободу.

Бої за Іловайськ: як це було

Боротьба за стратегічно важливе місто Донбасу – Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний). Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання комунікацій бойовиків. Але у плани москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська у значно більших масштабах, ніж раніше. За даними української розвідки, російські регулярні війська нараховували близько 4 тисяч солдатів та офіцерів у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій рф. До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (війська сектору “Б” та батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас”).

Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної підготовки. Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська.

Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші із засідок. Унаслідок підступності росіян українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Вторгнення російських військ та Іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. Тож 5 вересня було підписано Мінську тристоронню угоду (так званий Мінський протокол).

Акція “Сонях”

Відзначення Дня пам’яті захисників України 29 серпня було обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже дозрівали. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях став символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Адже Україна для кожного із загиблих воїнів – це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім. Тому сонях – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як земля, зернятком, що обов’язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити. Запрошуємо українців долучитися до щорічної акції “Сонях”.

Рекомендується виготовляти стилізовані соняхи з тканини та розміщувати їх на одязі на лівій стороні грудей. До процесу створення соняхів варто залучати молоде покоління, щоб з дитинства формувати шанобливе ставлення до захисників України та пояснювати значення цього дня для нашої країни.

Пам’ятаймо подвиг кожного героя, хто поклав життя, захищаючи незалежність та суверенітет України.

Переможемо заради майбутнього, заради всіх, хто загинув за нашу свободу.

Вічна пам’ять загиблим, слава і честь живим захисникам України!

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.