29 серпня відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Ця дата пов’язана з одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – виходом українських воїнів з оточення під Іловайськом. Бої за Іловайськ у серпні 2014 року стали однією з кульмінаційних точок її початкової стадії, справивши серйозний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародні відносини.

Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони українських військових під час їхнього виходу з оточення під Іловайськом. Українські воїни проявили надзвичайний героїзм та стійкість перед ворогом, але, на жаль, зазнали великих втрат. Трагічні події розгорталися на полях із соняшниками, що вже дозрівали наприкінці серпня. Саме тому сонях став символом Дня пам’яті захисників України, нагадуючи про мужність наших воїнів, але також символізуючи життя. На цих полях під ворожим вогнем загинули 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили в полон. Іловайськ – це не лише трагедія, а й яскрава сторінка української незламності, що демонструє подвиг наших військових.

Важливо пам’ятати, що, попри втрати та обман ворога, наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та подальшу боротьбу. Цей день також слугує нагадуванням про підступність та віроломність російського агресора, про те, що переговори з терористами несуть смертельну небезпеку. Сьогодні цивілізований світ чітко розуміє, що росіянам не можна довіряти.

У цей день ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні, серед яких чимало жінок. Ці люди, різні за походженням, віком та освітою, об’єднані патріотизмом і небайдужістю до долі України, виборювали та продовжують щоденно боротися за право українців на власну державу та ідентичність.

Жіночі історії особливо виразно розкривають суть війни як людської трагедії. В українській армії з початком повномасштабного вторгнення значно зросла кількість жінок, які відіграють дедалі важливішу роль. Вони демонструють високий професіоналізм і сміливість на різних посадах, як на передовій, так і в тилу. На рівні з чоловіками вони служать кулеметницями, розвідницями, снайперками, бойовими медикинями, водійками, патрульними, забезпечують зв’язок і логістику, чинять опір на окупованих територіях.

На початок 2025 року в ЗСУ служить понад 70 000 жінок – це один із найвищих показників у світі, зокрема серед армій країн НАТО. Україна вже понад 11 років веде збройну боротьбу за незалежність та територіальну цілісність проти російського агресора, платячи надзвичайно високу ціну. Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно, чи розповісти всі героїчні чи трагічні історії. Проте українське суспільство докладатиме максимум зусиль, аби загиблі Герої і Героїні залишилися в нашій пам’яті не як абстрактний образ чи цифра, а отримали належну шану.

Поки триває воєнний стан і постійні загрози, ми не можемо зібратися на велелюдних заходах. Однак, кожен з нас може індивідуально вшанувати пам’ять Героїв, відвідавши місця їхнього поховання, підтримати їхні родини увагою, добрим словом та конкретними справами.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

« повернутися