29 серпня – особливий день в історії України, День пам’яті захисників, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Ця дата нерозривно пов’язана з однією з найтрагічніших подій повномасштабного вторгнення – виходом українських воїнів з оточення під Іловайськом. Російсько-українська війна, що розпочалася 20 лютого 2014 року, мала свої кульмінаційні точки, і бої за Іловайськ у серпні того ж року стали однією з них, глибоко вплинувши на українське суспільство та міжнародні відносини. Дата Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України обрана невипадково. Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони українських військових під час їхнього виходу з оточення під Іловайськом. Українські воїни проявили незрівнянний героїзм та мужній спротив ворогу, однак, на жаль, зазнали великих втрат. Трагічні події розгорталися на полях із соняшниками, які вже дозрівали наприкінці серпня. Саме тому сонях став потужним символом Дня пам’яті захисників України. Але сонях – це не просто нагадування про незламність наших воїнів, а й глибокий символ життя, що пробивається крізь темряву. На полях із соняшником, у так званому “зеленому коридорі”, під підступним ворожим вогнем полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили в полон. Іловайськ – це не лише гірка сторінка трагедії, але й прояв української незламності, подвиг і чин українських військових. Пам’ятаємо, що попри величезні втрати та обман ворога, наші герої не здалися, а продовжили прорив із пастки, демонструючи незламний дух у подальшій боротьбі. Цей день також слугує суворим нагадуванням про підступність і віроломність російського агресора, про те, що переговори з терористами та вбивцями не ведуть до припинення бойових дій, а несуть лише смертельну небезпеку. Сьогодні цивілізований світ чітко розуміє, що росіянам довіряти не можна. У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні, серед яких чимало жінок. Загалом, у різний спосіб і в різні часи вони ставали на захист української державності. Різні за походженням, віком, освітою, професією, але всіх їх об’єднує непохитний патріотизм і небайдужість до суспільних та політичних процесів, що відбувалися на українських землях у ХХ–ХХІ століттях. Вони виборювали і сьогодні щоденно продовжують виборювати право українців на власну державу та ідентичність. Пам’ять про них вічна.