29 серпня — особливий день в українській історії — День пам’яті захисників України, які віддали свої життя за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. У цей день ми вшановуємо пам’ять тих, хто пожертвував найціннішим — своїм життям — заради нашого мирного сьогодення. Ми згадуємо кожного: мужнього воїна, який добровільно чи за мобілізацією став на захист Батьківщини; люблячу матір, яка з надією чекала сина, але так і не дочекалася; дитину, яка зростала без батьківської турботи. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих героїв. Їхній подвиг — це не лише військові операції чи героїчні бої. Це насамперед вибір серця, глибоке кохання до України, настільки сильне, що воно поставило її вище за власне життя. Особливо трагічною сторінкою в історії українського війська стала подія 29 серпня 2014 року під Іловайськом, коли українські захисники потрапили в оточення. Саме тоді сонях став потужним символом скорботи, адже на тих полях, серед безкрайніх заростей соняшнику, залишилися навіки найкращі сини й доньки України🌻. Наш святий обов’язок сьогодні — пам’ятати, молитися за їхні душі та продовжувати шлях, розпочатий тими, хто пішов у вічність. Ми повинні жити гідно, щоб їхня неймовірна жертва не була марною. Пам’ятайте, герої не вмирають. Вони продовжують жити в наших щоденних вчинках, у нашій незламній силі боротися та в щирій, безмежній любові до рідної землі.