29 червня за новоюліанським календарем українські віряни відзначають одне з великих християнських свят – день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Ці два стовпи Церкви, хоч і мали абсолютно різні життєві шляхи та характери, об’єднані в єдиному пошануванні за їхній неперевершений внесок у поширення християнського вчення. Їх називають першоверховними та всехвальними не через особливу владу, а завдяки неймовірним трудам у проповіді Євангелія, що стали фундаментом для мільйонів послідовників. Життя апостолів Петра і Павла є яскравим свідченням Божого промислу. Апостол Петро, рибалка з Галілеї, був одним із найближчих учнів Ісуса Христа. Він ходив з Учителем, був свідком Його чудес, слухав Його проповіді. Попри свою гарячковість та триразове зречення, Петро зумів глибоко покаятися і став першим, хто сповідав Христа як Сина Божого. Його віра, хоч і піддавалася випробуванням, зрештою стала непохитною, і саме Петру Господь довірив ключі Царства Небесного. Він відіграв ключову роль у формуванні ранньої християнської громади в Єрусалимі, проповідуючи з великою силою після зішестя Святого Духа. Життя апостола Петра завершилося мученицькою смертю в Римі, де його розіп’яли вниз головою за його власною волею, вважаючи себе негідним померти так само, як Господь. Натомість, апостол Павло, відомий як Савл до свого навернення, був освіченим фарисеєм і затятим гонителем християн. Він ніколи не зустрічав Ісуса Христа під час Його земного життя і не належав до числа перших апостолів. Проте, дивовижне явлення Господа на шляху до Дамаска повністю змінило його життя. З гонителя Савл перетворився на полум’яного проповідника Павла. Його місіонерські подорожі охопили величезні території Римської імперії, від Малої Азії до Греції та Риму. Павло писав послання, що є фундаментальною частиною Нового Заповіту і досі слугують джерелом глибокої богословської мудрості та духовного натхнення. Ці послання розкривають ключові доктрини християнства, такі як спасіння благодаттю через віру. Апостол Павло також постраждав за віру в Римі, де був обезголовлений, як римський громадянин, близько 67 року, в часи правління імператора Нерона. Спільне вшанування пам’яті цих двох величних апостолів – Петра і Павла – є символом єдності Церкви, яка ґрунтується на різноманітті дарів та служінь. Воно було встановлено вже в перші віки християнства, як згадка про їхню спільну мученицьку кончину в Римі. Це свято підкреслює, що незважаючи на особисті відмінності, всі вірні покликані до єдиної місії – проповіді Царства Божого. Напередодні свята, у храмах звершується урочисте всенічне бдіння, а в день пам’яті – святкова Божественна літургія. Духовенство під час богослужіння облачається в одяг жовтого або золотого кольору, що символізує радість та велич. Для всіх церков, названих на честь апостолів Петра і Павла, цей день є особливим престольним святом. У цей святковий день мільйони вірян по всьому світу згадують подвиг цих двох великих світильників віри та моляться, наслідуючи їхню відданість і любов до Христа. Ми раді розділити з вами духовну радість цього свята, що нагадує про силу віри, покаяння та невтомної праці на ниві Господній. Шанування апостолів Петра і Павла є нагадуванням про те, як важливо залишатися вірними своєму покликанню та нести світло Євангелія у світ. #Церква_з_тобою