29 червня минає 40 днів світлої пам’яті Раїси Іванівни Калмикової – видатної ткалі, Заслуженого майстра народної творчості України, чиє трудове життя та професійна діяльність були тісно пов’язані з Кролевеччиною. Колектив Кролевецького ВПУ №23 та всі жителі нашого краю глибоко сумують з приводу непоправної втрати, адже в серці кожного, хто знав, поважав і любив цю прекрасну жінку, залишилися тільки світлі спогади.
Кролевецькі рушники… Вони червоними нитками тісно вплелися в долю кожного з нас, ставши окрасою і гордістю, візитною карткою краю. На рушниках мовою символів відображається правдива історія , творцями якої є люди – майстри художнього ткацтва, які все свідоме життя творили красу, намагаючись донести людям іскру живого мистецтва.
Раїса Іванівна Калмикова народилася 12 квітня 1951 року в с. Прачі Борзнянського району на Чернігівщині. Вона з дитячих літ перейняла від мами працелюбність, привітність, чуйність та любов до прекрасного. Після закінчення загальноосвітньої школи продовжила навчання у Кролевецькому профтехучилищі художнього ткацтва за спеціальністю «перебірне жакардове ткацтво» (з 1969 по 1971рр.) . Молода дівчина тоді навіть не мала гадки, що залишиться у Кролевці на все життя. В 1971 році,отримавши диплом ткача із відзнакою, Р. Калмикова пішла працювати на Кролевецьку фабрику художньо-декоративного ткацтва. Без відриву від виробництва закінчила Харківський текстильний технікум. В 1977 році її запросили на роботу до Кролевецького профтехучилища художнього ткацтва на посаду майстра виробничого навчання ткацького відділу. Робота була для неї і цікавою, і творчою, і відповідальною. В першу чергу це стосувалося виховання, турботи про своїх учениць, переважна більшість яких проживали в гуртожитку, в позаурочний час відвідували вечірню школу. Раїса Іванівна по-материнськи піклувалася за кожну з них, намагалася підтримати. В будь-яку погоду – і в дощ, і в сніг поспішала вона на роботу, кожен день терпеливо прищеплювала вихованкам любов до своєї професії, розвивала естетичні смаки та потребу до самовдосконалення. Діти були дуже різні і за характерами, і за вподобаннями, але до кожного знаходився особливий підхід, а головне – любов і терпіння. Дівчата це цінували і ніколи не підводили майстра. Їм було цікаво експериментувати, багато хто за власним бажанням ткали і в позаурочний час.
Завдяки ентузіазму Раїси Іванівни поступово з’являлися нові рисунки перебірних рушників із дотриманням народних традицій Кролевеччини. Всю душу вкладала ця талановита жінка у свої творіння, багато років передаючи безцінні знання та вміння молодому поколінню. За майже 40 років невтомної праці Раїса Іванівна не тільки створила власні рушники, скатертини, серветки, божники, а й передала фахові секрети багатьом своїм учням. А ще вона постійно приймала участь у багатьох культурно-мистецьких заходах всеукраїнського та міжнародного рівнів, проводила майстер-класи з метою популяризації древнього народного мистецтва. Її рушники «На долю», «До маминої хати», «Відродження», панно «Кролевецька дзвіниця», «Боже, родину бережи», «Сумщина», «Україна» та багато інших поповнили скарбницю нематеріальної культурної спадщини. Вироби майстрині стали окрасою приватних колекцій та багатьох осель, адже скарби своєї душі Раїса Калмикова щедро дарувала людям, як і тепло привітної посмішки.
Про значні успіхи Раїси Калмикової неодноразово писали газети, журнали, бо високохудожні авторські вироби отримували найвищі оцінки на численних персональних виставках. Рушники, панно, скатертини є в Ліни Костенко, Бориса Олійника та інших видатних діячів, вони зберігаються у США, зокрема в штаб-квартирі ООН, в країнах СНД, в багатьох музеях, зокрема в Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького, Музеї Кролевецького ткацтва та приватних колекціях. Кожен шедевр пройнятий особливою лише йому притаманною енергією, бо Раїса Іванівна сповна віддавалася улюбленій справі. Її поважали колеги, любили друзі, на неї рівнялися колишні учні, які гідно продовжують справу свого вчителя.
Ще Р.І. Калмикова – гарна господиня, любляча мама, турботлива бабуся, що разом з чоловіком виростила двох прекрасних доньок Олену та Тетяну, які подарували їм чотирьох онуків. Лише разом із творчістю майстрині вдавалося долати повсякденні труднощі, негаразди. Скільки недоспаних ночей пройшло за ткацьким верстатом! Його ритмічний стук ніби відбиває стук серця ткача, не залишаючи байдужим майстрів слова, поетів, художників та композиторів.
Раїса Калмикова за багаторічну педагогічну працю нагороджена знаком Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти» (2000 р.), Грамотою Міністерства освіти і науки України «за розробку державних стандартів по художньому ткацтву та багатьма іншими відзнаками, щорічний лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», з 2005 року є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вона ділилася досвідом на Всеукраїнському саміті жінок, що проходив у Києві, гідно представивши колекцію авторських робіт. Це далеко не повний перелік трудових досягнень. Та найбільшою нагородою для майстрині завжди були вдячні посмішки відвідувачів виставок, бо добро, посіяне в людських серцях неодмінно повертається позитивом.
В 2020 році доробок майстрині відзначено ще однією державною нагородою – Указом Президента України №491/2020 Р.І. Калмикова «за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність» отримала звання «Заслужений майстер народної творчості України». Передаючи нагороду, очільник Сумської облдержадміністрації Василь Хома зазначив, що високу оцінку творам нашої майстрині дали відомі мистецтвознавці. Зокрема, він сказав: «На жаль, залишилося дуже мало майстрів переборного кролевецького ткацтва, які є носіями нематеріальної культурної спадщини Сумщини та України. Одній з них ми сьогодні вручили державну нагороду. Маємо все це культурно-мистецьке надбання зберегти, передати наступним поколінням ази кролевецького ткацького ремесла».
На жаль, життєвий рушник Раїси Калмикової перейшов у Вічність. Але добрі справи продовжуються і примножуються її учнями, колегами, однодумцями.
«Ні таїну канонів,
Сакральний зміст геометричних форм,
Глибинну суть незвіданих законів
І сиву велич споконвічних норм
Несе рушник майбутнім поколінням
Як спадщину, з’єднавши у собі
Могутність дуба із міцним корінням
І кров калини, і полин журби»

Автор Микола Калюк
Фото В. Германа