3 серпня 2026 року Піщанська громада провела в останню путь свого Захисника — Івана Леонідовича Таценюка з села Майбородівка. Цей день став днем пам’яті та скорботи для всіх, хто знав Героя. Іван народився 17 серпня 1992 року в місті Кременчуці Полтавської області. Там минули його дитинство та юнацтво. Він навчався у Кременчуцькій середній школі №8, а згодом у ПТУ №19, де здобув фах слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. За спогадами рідних і друзів, Іван був доброю, щирою, надзвичайно працьовитою та скромною людиною. Найбільше в житті він цінував родину, хоча власної сім’ї не встиг створити. Він віддавав усе тепло серця мамі, братові та шістьом племінникам. Після смерті батька мати стала для нього найдорожчою людиною, яку він до останнього оберігав та підтримував.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Іван свідомо вирішив стати на захист Батьківщини. Він неодноразово звертався до військового комісаріату, проте спочатку отримував відмови. Проте наполегливість дала результат: 2 лютого 2024 року його призвали до лав Збройних Сил України. Іван став солдатом-оператором безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Під час служби він проявив високу відповідальність, мужність та відданість присязі. У 2024 та 2025 роках він двічі отримував поранення, але після лікування та реабілітації завжди повертався на передову до побратимів. За особисту мужність та жертовне служіння українському народові Іван Таценюк був відзначений церковною нагородою — медаллю «Хрест Свободи» від Православної Церкви України, яку йому вручили 11 листопада 2025 року.

Трагічна звістка прийшла 14 липня 2026 року. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бугаївка Ізюмського району Харківської області позицію захисників атакував ворожий FPV-дрон. Іван загинув на місці. Через постійні обстріли та загрозу з повітря евакуювати тіло Героя вдалося лише наступного дня. Поховали Івана Леонідовича на Свіштовському кладовищі у Секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Для родини Іван назавжди залишиться люблячим сином, турботливим братом і найкращим дядьком. Для побратимів — надійним і вірним другом. Для України — Героєм, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, мир та майбутнє своєї держави. Вічна слава Герою! Герої не вмирають!