30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

Щороку 30 липня світова спільнота відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Цей день, заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році, має на меті підвищити обізнаність про цю глобальну проблему та привернути увагу до тяжкого становища мільйонів людей у всьому світі, які стали жертвами торгівлі людьми. Його мета – заохотити до активної допомоги та протидії цьому злочину.

Торгівля людьми – це надзвичайно актуальна проблема, яка має глибокі економічні, соціальні, педагогічні та психологічні причини. Співпраця громадських організацій і державних установ у сфері реінтеграції постраждалих є надзвичайно важливою. Незважаючи на зусилля держави у протидії торгівлі людьми, ця проблема залишається гострою і демонструє стійкі тенденції до поширення.

Злочин «торгівля людьми» часто прихований, і його жертви неохоче діляться пережитим жахом. Хоча жінкам психологічно легше розповісти про пережиті страждання, чоловіки, яких стає дедалі більше серед постраждалих, часто соромляться звертатися по допомогу. Цей злочин не має вікових обмежень: від жебракування та експлуатації до втягнення у злочинну діяльність залучають як дітей, так і літніх людей.

Поняття «торгівля людьми» розширилося. Якщо раніше це було переважно сексуальне рабство, то тепер воно охоплює широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів. Чоловіків експлуатують у будівництві, шахтах, сільському господарстві; жінок – як домогосподарок, швачок, посудомийок. Дітей найчастіше використовують для жебракування, як дешеву робочу силу або для розповсюдження наркотиків.

Зазвичай, торгівці людьми пропонують жертвам привабливі можливості працевлаштування. Реальні умови стають відомі лише після прибуття, коли жертву позбавляють документів, застосовують насильство та змушують відпрацьовувати витрати на оформлення, візи та квитки. Людина потрапляє у боргову залежність, яка штучно збільшується через сфабриковані борги, незаконне проживання, харчування та підроблені візи. Це створює замкнене коло залежності.

«Торгівля людьми» може відбуватися і без перетину державних кордонів, як «внутрішня» торгівля, що включає переміщення людей між регіонами однієї країни.

Стаття 149 Кримінального кодексу України визначає «торгівлю людьми» як караний злочин, що включає вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини з метою експлуатації, із застосуванням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності, уразливого стану потерпілого або підкупу третьої особи. Експлуатація охоплює сексуальне рабство, використання в порнобізнесі, примусову працю, рабство, боргову кабалу, вилучення органів, експерименти без згоди, усиновлення з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність чи використання у збройних конфліктах.

Торгівля людьми не знає кордонів і адаптується як до бідності, так і до розкоші. Боротьба з цим злочином, що є порушенням прав людини, вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та кожної країни.