30 липня 2025 року – це не просто чергова дата у календарі, а перша річниця глибокої скорботи за загиблим Захисником України, Лаштою Василем Миколайовичем. Цей день нагадує нам про незмірну мужність, самовідданість та жертовність, з якою Василь Миколайович став на захист нашої Батьківщини. Його ім’я навіки викарбуване в історії боротьби за свободу та незалежність України.

Василь Миколайович був прикладом справжнього патріота, який, не вагаючись, віддав найцінніше – своє життя – заради мирного майбутнього мільйонів українців. Його відданість обов’язку, вірність присязі та безмежна любов до рідної землі стали непохитною опорою для побратимів та джерелом натхнення для всіх, хто знав його.

Перша річниця втрати – це час для глибоких роздумів про ціну миру, про подвиг тих, хто стоїть на передовій, захищаючи нас від агресора. Це час вшанування пам’яті всіх героїв, які віддали своє життя за Україну. Ми пам’ятаємо Василя Миколайовича Лашту, його сміливість, його посмішку, його прагнення до справедливої перемоги.

Ми повинні пам’ятати не лише про його героїчний вчинок, але й про його людські якості, про те, яким він був людиною. Його втрата – це невимовний біль для родини, для друзів, для всієї громади. Але його подвиг, його пам’ять житимуть вічно. Ми зобов’язані зберегти його спадщину, побудувати ту Україну, за яку він боровся, – сильну, вільну та процвітаючу.

У цей скорботний день ми схиляємо голови перед пам’яттю Василя Миколайовича Лашти. Його самопожертва є найвищим проявом любові до України. Нехай його ім’я стане символом незламності духу та вічного подвигу. Вічна пам’ять Герою!