30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти. Для Дядьковицької громади це не просто чергова дата у календарі, а день, наповнений глибоким болем і тишею, яка промовляє голосніше за будь-які слова. У наших серцях живуть ті, хто щодня чекає на повернення своїх найдорожчих – чоловіків, синів, братів, які пішли захищати Україну і досі не повернулися до рідних домівок.

Цей день є символом пам’яті про наших Героїв, чиї імена навіки вкарбовані в нашу історію та серця. Це також день незламної надії, що кожен зниклий безвісти буде знайдений, а родини отримають довгоочікувану відповідь на свої найщиріші молитви. Статус «зниклий безвісти» – це не просто формальність. Це визнання героїв, які продовжують служити, навіть коли їх фізично немає поруч. Їхня незламна мужність живе у нашій пам’яті, їхня внутрішня сила живить нашу віру, а їхнє безсмертя – це запорука свободи України, за яку вони боролися.

Наш священний обов’язок – пам’ятати кожного, хто віддав життя або зник під час захисту Батьківщини. Ми зобов’язані берегти правду про їхні подвиги та продовжувати боротьбу заради тих, хто не зміг повернутися. Вони залишаються з нами – у нашій пам’яті, у нашій вибореній свободі, у нашій непохитній вірі.

Вічна шана та повага полеглим захисникам! Слава Україні!