30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти. Цей день присвячений тим, хто пішов, але чия доля залишається невідомою, тим, хто живе між небом і землею. В Україні понад 80 тисяч родин чекають на повернення своїх рідних, які зникли під час війни. Ми несемо в серці пам’ять про кожного, хто став невидимим для очей, але залишається живим у нашій свідомості та нашій боротьбі. Пам’ятати — означає зберігати в серці, боротися з темрявою, адже тільки світло повертає життя. Вчора, під символічним прапором Надії, ми провели важливий захід у місті, який об’єднав громаду. Сьогодні — це символічний забіг “Шаную воїнів, біжу за героїв України” – 2025 🇺🇦! Їхня відвага живе в наших серцях, їхня жертва – у нашій спільній пам’яті. Ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми боремося! Наша єдність – це наша сила, а наша пам’ять – це наша зброя проти забуття. Кожен крок у цьому забігу – це нагадування про те, що ми не здаємося, що ми разом, і що ми віримо у повернення кожного зниклого. Цей день – це не лише вшанування, а й заклик до дії, до підтримки тих, хто чекає, хто страждає, хто надіється. Ми повинні об’єднувати наші зусилля, щоб кожен зниклий знайшов дорогу додому, а кожна родина отримала відповіді та полегшення. Наша спільна мета – це світле майбутнє, де кожен українець буде в безпеці, де немає зниклих безвісти, а є лише переможці та герої, які повернулися до своїх домівок.