🙏 30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти. Це не просто дата в календарі, а символ глибокої людської скорботи та незгасної надії. Це день, що нагадує про порожні місця за столом, про тишу, яка кричить, про очі, що невпинно вдивляються в горизонт, шукаючи рідні обличчя. Це день, коли невизначеність стає важким тягарем для мільйонів.

🇺🇦 В Україні цей міжнародний день набув особливого, глибоко болючого звучання. Ми щодня згадуємо тисячі наших героїчних захисників і захисниць, незламних цивільних, самовідданих волонтерів, які зникли безвісти внаслідок жорстокої війни. Їхні імена — це не просто рядки в офіційних реєстрах. Це — цілі життя, неповторні історії, загублені мрії, які трагічно обірвалися. Це — жива надія, яка продовжує палати в серцях їхніх рідних, попри невимовні роки очікування та мовчання.

💔 Для родин, які переживають цю трагедію, кожен день — це боротьба з невизначеністю. Це щоденна молитва, яка не завжди знаходить відповідь. Але для всіх нас — це священний обов’язок пам’ятати, ніколи не забувати про тих, хто залишається в полоні невідомості. Ми зобов’язані підтримувати тих, хто чекає, і не дозволяти забуттю поглинути їхні долі.

💔 Ми не маємо права забути їхні обличчя, їхні голоси, їхні історії. 💔 Ми не маємо права мовчати, коли є шанс знайти відповіді. 💔 Ми не маємо права зупинити пошук, поки існує хоч найменша надія на повернення. Збережімо пам’ять, підтримаємо надію, продовжимо пошук разом!