Це день глибокого болю та непохитної надії. День, коли вся Україна вшановує пам’ять тих, чиї імена, на жаль, досі значиться у списках зниклих безвісти, але чиї образи та спогади навіки живуть у серцях їхніх рідних і близьких. Тисячі українських родин щодня живуть очікуванням омріяного дзвінка, звістки чи листа, що сповістить про повернення їхніх синів і дочок, чоловіків і батьків. Ці мужні захисники пішли боронити нашу Батьківщину, Україну, і досі не повернулися додому. Наш священний обов’язок — пам’ятати кожного з них, не забути жодного подвигу. Ми зобов’язані надавати всебічну підтримку родинам, які проживають на межі невимовного болю та непохитної віри. Наша спільна мета — зробити все можливе, щоб кожен зниклий безвісти українець якнайшвидше повернувся до рідної домівки. Україна пам’ятає подвиги своїх героїв. Україна невтомно чекає на їхнє повернення. Україна мужньо бореться за перемогу та справедливість.

Ми висловлюємо свою глибоку шану всім, хто ризикував власним життям заради майбутнього нашої держави. Ваша самовідданість є прикладом незламності духу для прийдешніх поколінь. Пам’ять про вас живе, а надія на ваше повернення окрилює нас у боротьбі.