30 серпня світ відзначає Міжнародний день зниклих безвісти. Для України ця дата має особливе, глибоко особисте значення. Кожна тисяча зниклих українців — це чиєсь обірване життя, загублена дитина, нереалізований батько чи мати. Це трагедія для тисяч родин, які перебувають у нескінченному чеканні, глибокому болю, але не втрачають надії.

Ми зобов’язані говорити про тих, хто зник, тих, хто чекає на повернення до своїх близьких. Ми повинні зберігати їх у своїй пам’яті, адже кожна людина, яка зникла безвісти, заслуговує на те, щоб її пам’ятали. Їхні історії, їхні життя, їхні мрії – все це не повинно бути забутим. Цей день – нагадування про необхідність пошуку, про підтримку родин, які постраждали від зникнення своїх рідних. Важливо поширювати інформацію, допомагати у пошуку та надавати підтримку тим, хто її потребує. Нехай пам’ять про зниклих безвісти об’єднує нас у спільній молитві та прагненні до миру і справедливості. Ми повинні пам’ятати кожного, хто став жертвою обставин, і робити все можливе, щоб жодна родина не залишилася наодинці зі своїм горем. Збереження пам’яті є нашим обов’язком перед тими, хто не може говорити за себе.