Акт відновлення Української держави займає важливе місце в бурхливій історії України, особливо під час складного 1941 року. 30 червня 1941 року у місті Львові представники Організації Українських Націоналістів (фракції Бандери), відомої як ОУН(б), офіційно проголосили цей доленосний документ. Ця подія, здійснена в умовах драматичних геополітичних змін Другої світової війни, мала на меті відновити український суверенітет.Похідна група ОУН(б), очолювана Ярославом Стецьком, увійшла до Львова того доленосного дня, 30 червня. Їхнє прибуття стало кульмінацією ретельної підготовки та глибокого прагнення до створення незалежної української держави. Протягом дня члени групи проводили інтенсивні переговори та консультації з провідними діячами українського політичного руху в місті. Усвідомлюючи важливість широкої підтримки, вони запросили лідерів місцевої української спільноти зібратися в історичному будинку товариства «Просвіта», що було символом українського культурного та національного відродження.Збори розпочалися о 18:00, створюючи атмосферу, наповнену очікуванням та націоналістичним запалом. Саме на цьому зібранні було публічно оголошено Акт відновлення Української держави. Одночасно було заявлено про створення тимчасового уряду, який називався Державним правлінням. Явний намір цього тимчасового органу полягав у тимчасовому управлінні новопроголошеною державою та сприянні передачі влади легітимно сформованому уряду в Києві, як тільки обставини дозволять його створення в історичній столиці.Вплив Акту відновлення Української держави не обмежувався Львовом. Його послання розійшлося по всьому Західноукраїнському краю. Після первісного проголошення у Львові, Акт та створення управління Української держави швидко поширилися. До 22 липня 1941 року Акт було проголошено у вражаючих 187 із 200 районах Західної України. Це широке поширення підкреслює глибоко вкорінене прагнення до незалежної держави серед українського населення.Крім того, вплив похідних груп та активна участь місцевих жителів призвели до проголошення Акту та формування місцевих органів влади в кількох інших значних українських містах. До них належать Житомир, Проскурів (нині Хмельницький), Кам’янець-Подільський, Кривий Ріг, Нікополь, Миколаїв та Дніпропетровськ (нині Дніпро). Географічне охоплення цих проголошень продемонструвало значне, хоча й короткочасне, утвердження української національної волі.Акт відновлення Української держави залишається складною та часто обговорюваною темою в українській історіографії. Хоча його безпосередній практичний вплив був обмежений через подальші події та окупацію тоталітарними режимами, його символічна важливість як декларації національної незалежності та свідчення безперервної боротьби за суверенітет є беззаперечною. Ця історична подія слугує важливим нагадуванням про непохитне прагнення українського народу до власної державності, прагнення, яке продовжує формувати ідентичність нації та її місце на світовій арені. Стійкість і рішучість, продемонстровані в 1941 році, втілені в Акті відновлення Української держави, продовжують надихати майбутні покоління.