Війна, Дубов'язівська ОТГ, Суспільство
Дубов’язівська громада вшановує зниклих безвісти героїв
30 імен, які ми чекаємо: у Дубов’язівській громаді провели захід до Міжнародного дня зниклих безвісти
Сьогодні, напередодні Міжнародного дня зниклих безвісти, 30 серпня, біля Стіни пам’яті в адмінприміщенні Дубов’язівської селищної ради панувала особлива тиша. Тут зібралися керівництво та працівники ради, аби згадати тих, чиї імена сьогодні для всієї нашої громади є болем, надією і молитвою. Комунальною установою «Центр надання соціальних послуг Дубов’язівської селищної ради» був організований пам’ятний захід, присвячений нашим Героям, доля яких нині не відома. Його відкрила заступник селищного голови Олена БОХАН, наголосивши, що наш обов’язок – берегти пам’ять про кожного Героя, чия доля нині оповита невідомістю. Ведучою зустрічі стала фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Домніка САМАР, яка своїм щирим словом допомогла присутнім відчути всю глибину спільного болю й надії. 30 захисників нашої громади досі вважаються безвісти зниклими. Це не просто цифра. Це — 30 людських життів, 30 історій, 30 родин, які щодня чекають на повернення найдорожчих. Кожне ім’я, що прозвучало сьогодні у залі, відлунювало тяжким каменем у серцях присутніх. За кожним із них — незавершені плани, нездійснені мрії, материнські молитви, дитячі сльози й дружини, що досі чекають. Їхні рідні живуть у страшній невизначеності, яка завдає найбільшого болю, бо поки немає підтвердження смерті — завжди є надія. Під час заходу було поширено інформаційні брошури з алгоритмом дій для тих, хто може опинитися перед жахливою реальністю зникнення близької людини. Адже підтримка і знання — це крок до захисту родин, що щодня борються зі своєю тишею й відчаєм. Усіх об’єднувала одна думка: ми не маємо права забути. Наш святий обов’язок – зберігати пам’ять, підтримувати родини зниклих та робити все можливе, аби їхні імена жили у серцях поколінь, у книгах історії, у нашій спільній пам’яті. Сьогодні у залі не було байдужих. Біль і надія злилися в одне ціле. І хай кожне серце збереже молитву за тих, хто ще не повернувся додому. Бо, поки їх чекають – вони живуть.


