⚡30.05.2025 08:00

Я мрію, що одного ранку,
Прокинусь, а війна нема.

Уже немає тих поганців,
І знову осінь та краса,

І знову сміх лунає полем,
Живуть, як і жили, міста,

Не відчувається тривоги,
І в небі вона не луна.

Я мрію, що одного ранку,
Прокимося як від сну,

Закінчиться кошмарна днина,
Закінчиться оця війна.

І ми святкуєм Перемогу,
Та знов будуємо життя,

Лише не зможем повернути,
Тих хто пішов на небеса,

Не зможем стерти сліди горя,
Забути біль, забути дні,

Але ми зможем відновити,
Себе із попелу війни

І буде знову світло щастя,
І буде знову тишина,

Ми посміхнемось неодмінно,
Коли закінчиться війна (с)

Війна… Це слово болем віддається в серці кожного українця. Ми мріємо про той день, коли війна закінчиться, і настане мир. Цей вірш – віддзеркалення нашої спільної мрії, надії на світле майбутнє, де не буде тривог і страху.

Кожен рядок пронизаний бажанням бачити нашу землю вільною, квітучою, де лунає сміх і радість. Ми відбудуємо наші міста, відновимо життя, але ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

Війна залишить глибокі шрами в нашій пам’яті, але ми зможемо відновитися з попелу, стати сильнішими і мудрішими. Ми віримо, що настане день, коли ми посміхнемося, згадавши про війну як про страшний сон.

Нехай цей вірш стане нагадуванням про те, що ми сильні, єдині, і обов’язково переможемо. Наша війна за свободу обов’язково закінчиться перемогою, і настане мирний світанок.