⚡30.08.2025 08:00

Дивлячись на прийдешню осінь, я не поспішаю відпускати літо. Ніби намагаюся зберегти його останні теплі промені, ховаючи сонце до кишень. Повсюди відчувається аромат осені, а я занурююсь у пахучі трави, де роса вкриває землю, як коштовне намисто. Згадую червень, колір стиглих вишень, що нагадує про найяскравіші моменти літа.

Проводжаю липень, який залишив по собі солодкий присмак меду. Його вінок, сплетений з п’янких конюшин, символізує щедрість природи, яка сушить трави на сіно, створюючи щільні жмутки. Це відчуття наповненості та вдячності за літо, яке віддає своє тепло.

Натомість, зустрічаю серпень. Він стоїть на порозі, несміливо ступаючи по сухій стерні. Це місяць, який першим одягне осінь у розкішну позолоту, занурюючи дні в теплі, насичені кольори. Серпень – це міст між літом і осінню, час, коли природа готується до нового циклу.

Я продовжую виглядати осінь, але водночас ціную красу літа, яке ще не зовсім відійшло. Цей перехідний період наповнений особливою магією, коли кожен момент здається дорогоцінним. Відчуваю, як літо поступово поступається місцем осені, даруючи нам останні теплі дні та обіцяючи нову красу.