31 липня 2025 року

1254 день війни, день, що сповнений надією на краще майбутнє. Наша реальність нерозривно пов’язана з війною, яка лунає у стрічках новин і у щоденному житті. Ми відчуваємо глибокий щем за тими, хто загинув, захищаючи нашу землю, і тривогу за тих, хто зараз перебуває на передовій, обстоюючи нашу свободу. Але попри все, ми зберігаємо непохитну віру – бо інакше жити неможливо. Ми навчилися співіснувати з болем, але це не зламало нашої здатності любити, сподіватися, допомагати тим, хто цього потребує, та боротися за своє майбутнє.

Цей біль – це наш спільний тягар, який ми несемо разом. Ця країна – наша батьківщина, наша фортеця, і ми неодмінно вистоїмо. Кожен українець робить свій внесок у нашу перемогу, кожен день наближає нас до мирного неба. Наша стійкість, наша єдність та наша незламна воля – це ті сили, що допомагають нам долати будь-які перешкоди. Ми пам’ятаємо кожного героя, вшановуємо їхню пам’ять та продовжуємо боротися за вільну і незалежну Україну. Наша сила – у правді, у нашій землі та в єдності нашого народу. Ми віримо в перемогу, бо вона вже стукає у наші двері.