Суспільно корисні чи громадські роботи – у чому різниця?

Суспільно корисні роботи – це тимчасова трудова діяльність для працездатних осіб під час воєнного стану. Вони виконуються для оборонних потреб, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також для підтримки Збройних Сил та інших військових формувань. Громадські роботи є оплачуваним видом суспільно корисних робіт, що організовуються в інтересах територіальної громади. Вони стимулюють до праці, підтримують безробітних та інших осіб, і виконуються на добровільних засадах.

Рішення про запровадження суспільно корисних робіт приймає військове командування спільно з військовими адміністраціями або за участю місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування. Організація громадських робіт здійснюється місцевими державними (військовими) адміністраціями та виконавчими органами місцевих рад за участю територіальних органів.

Під час воєнного стану суспільно корисні роботи спрямовані на відновлення інфраструктури та забезпечення безпеки громади. Вони включають ремонтно-відновлювальні роботи, розбір завалів, розчищення доріг, будівництво захисних споруд, вантажні та сільськогосподарські роботи, а також заготівлю дров. Важливою є допомога громадянам з інвалідністю та тим, хто постраждав від бойових дій.

Громадські роботи – це роботи соціального спрямування, що відповідають потребам громади: супровід осіб з інвалідністю, допомога в геріатричних закладах, ліквідація наслідків стихійних явищ, упорядкування меморіалів, а також консультативна робота в органах соціального захисту. Різниця між цими видами робіт полягає в їх цілях та умовах організації. Суспільно корисні роботи мають ширший спектр застосування, включаючи оборонні потреби, тоді як громадські роботи зосереджені на соціальній підтримці.

До суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, зокрема ті, хто не підлягає призову, але за віком та станом здоров’я не мають обмежень для роботи в умовах воєнного стану. Це можуть бути зареєстровані безробітні, внутрішньо переміщені особи, працівники підприємств, особи, зайняті в особистому селянському господарстві, студенти та особи, які забезпечують себе роботою самостійно. До громадських робіт залучаються зареєстровані безробітні, особи на обліку в Державній службі зайнятості та працівники, які втратили частину заробітної плати через скорочення.

Існують обмеження щодо залучення до робіт. Заборонено залучати малолітніх дітей та дітей віком від 14 до 15 років, жінок з дітьми до трьох років та вагітних жінок. Виконання робіт на забруднених територіях або в небезпечних місцях допускається лише за згодою працівника та з дотриманням правил охорони праці. Забороняється виконання суспільно корисних робіт на необоронюваній місцевості. Важливо пам’ятати про безпеку.

Законодавство передбачає соціальні гарантії для працівників. З кожним укладається строковий трудовий договір. Оплата праці не може бути нижчою від мінімальної заробітної плати. Для громадських робіт термін трудового договору не може перевищувати 180 календарних днів на рік. Оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Також передбачено фінансування для сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, оплату проїзду до місця роботи.

Таким чином, обидва види робіт відіграють важливу роль у підтримці суспільства під час воєнного стану, забезпечуючи як оборонні потреби, так і соціальну підтримку населення. Вони відрізняються за характером та умовами організації, але об’єднуються спільною метою – покращення життя громадян.