6 березня у селі Черняківка відбулася скорботна церемонія прощання із Захисником України, МИКІЧЕМ МАКСИМОМ РОМАНОВИЧЕМ. Ця втрата відгукнулася болем у серцях усіх, хто знав Героя. Максим Романович з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі, демонструючи неабияку мужність та відвагу. Він був взірцем справжнього воїна, людиною з великим серцем та щирою душею, яка віддано служила Україні.

Його коротке, але сповнене гідності життя – це яскравий приклад патріотизму, мужності та безмежної любові до рідної землі. Максим Микіч став символом незламності українського народу, його самовідданості та готовності боротися за свободу. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять про нього, згадуючи його подвиги та відданість Україні.

Жодні слова не здатні передати глибину втрати, яку відчуває родина та близькі Максима. Ніякі нагороди не зможуть замінити сина, брата, чоловіка, який пішов захищати рідну землю. Важко знайти слова втіхи, коли серце розривається від болю. Але важливо, щоб пам’ять про подвиг Героя жила вічно у серцях українців, щоб його ім’я було вписано золотими літерами в історію України.

Громада Черняківки та вся Україна схиляють голови в глибокій скорботі. Ми висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Максима Романовича. Нехай пам’ять про Героя живе вічно! Вічна слава Захиснику України!

Ми повинні завжди пам’ятати подвиги наших героїв. Їхня самовідданість та мужність надихають нас на боротьбу за краще майбутнє. Світла пам’ять про Максима Романовича Микіча назавжди залишиться у наших серцях.