🖤🇺🇦

ПРОЩАННЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ🖤🇺🇦

Сьогодні Бурштинська громада в селі Задністрянськ провела в останню путь захисника України – Володимира Скулу, який віддав своє життя у боротьбі з російськими окупантами. Пам’ять про Героя житиме вічно в серцях українців.

Володимир Скула народився 4 вересня 1967 року в селі Бовшів. Після закінчення Задністрянської середньої школи, він проходив службу в армії. Життя Володимира було сповнене різних подій, але найбільшим його подвигом стала боротьба за свободу України.

Після служби в армії Володимир працював на цукровому заводі, де активно брав участь у громадському житті. Він захищав честь заводу, району та області у спортивних змаганнях з футболу, демонструючи свою відданість громаді та спортивному духу. Його активна участь у житті заводу та громади свідчила про його небайдужість та прагнення до покращення життя навколо.

У своєму особистому житті Володимир створив сім’ю, у якій народився син Тарас. Він був щасливим дідусем двох онуків – Семена та Давида, які завжди з нетерпінням чекали зустрічей із дідусем. Його родина була для нього найбільшою цінністю, а турбота про близьких – визначальною рисою характеру.

У березні 2022 року Володимир, не вагаючись, добровільно пішов на захист Батьківщини. Він став на захист рідної землі, демонструючи мужність та відвагу перед обличчям смертельної небезпеки. Перебуваючи на військовій службі, Володимир віддав своє життя за Україну на 57-му році життя. Його самопожертва – приклад справжнього патріотизму.

У великій скорботі залишилися рідні Володимира, особливо його літня мати. Важко пережити втрату дитини, адже Володимир мав би бути опорою для неї у старості… Але війна не обирає – вона наносить страшні рани, які неможливо загоїти. Смерть сина – невимовний біль для матері, який неможливо вгамувати.

Особливого болю додає те, що в цьому будинку, звідки пішов на війну Володимир, це вже третя втрата – тут прощаються з третім воїном, який загинув, захищаючи нашу державу. Ця трагедія ще раз підкреслює ціну, яку Україна платить за свободу.

В останню земну дорогу до рідного храму Володимира провели його односельчани, рідні, друзі, побратими, мешканці громади, які прийшли віддати йому шану. Діти та молодь, стоячи на колінах вздовж дороги, тримали в руках державні прапори, схиляючи голови перед Героєм. Це був вияв глибокої поваги та вдячності.

Честь та відвагу Володимира ми ніколи не забудемо. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу.

Світла пам’ять та вічна слава нашому захиснику… 💙💛