ЖИТТЯ ПРОЖИТИ – НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ

🔹Довгожителі – це жива історія нашого краю. Молоде покоління повинно пишатися їхньою життєвою мудрістю, багатим досвідом, незламністю перед воєнними лихоліттями, голодоморами та труднощами післявоєнної відбудови.

🔸7 березня свій 95-річний ювілей святкує житель села Ревне, ветеран праці Марчук Ілля Дмитрович.

🔹Попри свій поважний вік, ювіляр зберіг ясність пам’яті, залишається усміхненим і привітним, вражає щирістю, мудрістю, добротою та життєрадісністю. Батько трьох дітей, дідусь вісьмох онуків, одинадцяти правнуків і чотирьох праправнуків із задоволенням приймав гостей у день свого славного свята.

🔸Привітати іменинника завітали голова Мамаївської територіальної громади Наталія КАТРЮК, староста Олексій Тащук, працівники культури, рідні, друзі та сусіди. Вони щиро вітали шановного ювіляра, висловлювали вдячність за його невтомну працю у післявоєнні роки, бажали міцного здоров’я, щастя, сили, бадьорості та злагоди в оселі. Гості заспівали імениннику «Многая літа» та вручили квіти й подарунки.

🔹Родина Іллі Дмитровича радо зустрічала гостей, а культпрацівники Стрілецько-Кутського старостинського округу звернулися до ювіляра з вітальними словами!

Життєвий шлях ювіляра

🔹Ілля Дмитрович народився, виріс і все життя працював у рідному селі. Тут закінчив школу, сюди повернувся після служби в армії. Разом із дружиною Марією звив сімейне гніздечко, у якому прожили в любові, злагоді й мирі понад 60 років.

🔸Доля щедро обдарувала їх дітьми. Першою, у 1950 році, народилася донька Сідонія, згодом – Євгенія, а потім Бог дав їм сина Дмитра. Батьки любили своїх дітей, але не балували – з малолітства привчали до праці. Дівчата допомагали матері по господарству, доглядали город. Син порався у дворі та носив батькові обід у поле, де той працював бригадиром, днював і ночував з весни до осені.

🔹Свою трудову діяльність Ілля Дмитрович розпочав у 1948 році. З 1962 по 1965 рік працював сільським головою. Від перших днів зарекомендував себе як працьовита людина з високим почуттям відповідальності. Майже вся його трудова біографія пов’язана з місцевим колгоспом, де він працював вантажником, шофером, а згодом – бригадиром комплексної рільничої бригади №2. Завдяки наполегливій праці члени бригади досягали високих урожаїв, особливо в вирощуванні цукрового буряка.

🔹З кожним роком зростали трудові здобутки. Поле, скроплене потом, віддячувало гарним урожаєм. У 1975 році ланка комплексної бригади №2 зібрала рекордний урожай буряків. За це її керівницю було нагороджено орденом Леніна, а Іллю Дмитровича – орденом Трудового Червоного Прапора.

Визнання та нагороди

🔹Високо оцінюючи внесок Іллі Дмитровича в розвиток сільського господарства, держава відзначила його багатьма нагородами:

• Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці
• Дипломом першого ступеня Головного виставкового комітету
• Медаллю “За трудову доблесть”
• Орденом Трудового Червоного Прапора

Життя на заслуженому відпочинку

🔸У 1990 році Ілля Дмитрович вийшов на заслужений відпочинок. Уже тринадцять років, як він похоронив свою дружину. Попри всі життєві випробування, ювіляр зберіг у серці оптимізм, любов, бадьорість та велику жагу до життя.

🔹Сьогодні його серце тривожить майбутнє України. Діти, внуки та правнуки активно допомагають Збройним силам України, а його онук Володя нині захищає рідну землю від ворогів.

🔸Щиро бажаємо Іллі Дмитровичу міцного здоров’я, тепла в серці, радості від рідних та ще багато щасливих років у колі великої люблячої родини!