Сьогодні, в день народження великого Тараса Шевченка, ми згадуємо поета, чий дух не змогла подолати жодна імперія.

Ще кілька століть тому, Російська імперія вбачала в ньому загрозу, адже молодий поет швидко став символом українського народу, скутого кайданами. Ворог застосовував усі можливі методи боротьби: Шевченкові забороняли писати та малювати, його твори відмовлялися друкувати. Поета відправляли на заслання, намагаючись фізично знищити його, але й морально зламати не вдалося. Він продовжував жити і творити, незважаючи на всі перешкоди. Шевченко вірив у вільну та незалежну Україну.

Століттями пізніше мрії Кобзаря здійснилися: російські імперії, як білі, так і червоні, пішли в небуття, а український народ здобув волю та власну державу. Звісно, Росія, шаленіючи від злості, не хотіла і не хоче з цим миритися. Вони намагалися знищити українську культуру та історію, але їхні спроби зазнали невдачі.

Сьогодні, як і за часів Шевченка, українці знову виборюють право на свободу, на рідну мову, власну історію та культуру. Ворог знову прагне стерти Україну зі сторінок історії, але, подібно до минулого, його чекає поразка. Ми боремося за те, щоб зберегти спадок Шевченка, відстоюючи ідеали, за які він боровся.

Як не вдалося зламати Шевченка, так не вдасться зламати й нас, адже ми – його нащадки. Ми вистоїмо, ми переможемо! І настане день, про який писав Кобзар:

«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.»

Шевченко, вічний символ боротьби за свободу, надихає нас і сьогодні. Його творчість – це не тільки література, це наша зброя, наша гордість, наш шлях до перемоги. Ми маємо пам’ятати його слова, його віру, його любов до України. Саме ця спадщина робить нас сильними.

Слава Україні! Героям слава!