Річниця загибелі Олександра Білоуса: Пам’ять про Героя України

Сьогодні минає перша річниця з дня, коли, захищаючи Україну, загинув житель Теплицької громади з села Стражгород – Олександр Іванович Білоус. Його життя, сповнене любові до родини та відданості Батьківщині, обірвалося на полі бою, але пам’ять про нього вічно житиме в наших серцях.

Сашко народився 19 січня 1986 року у селі Стражгород. З дитинства він зростав у любові та турботі, навчався у місцевій школі, де здобув базові знання та знаходив друзів. Після школи продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї, де здобув спеціальність та підготувався до дорослого життя. Далі був період строкової військової служби, після якої Олександр повернувся до рідного села, де почав будувати своє життя. Спочатку він працював у сільськогосподарському підприємстві, важко працюючи на благо громади, а потім спробував себе на різних роботах в інших сферах, прагнучи знайти своє покликання. Найбільшим його досягненням стала чудова, міцна родина, яку він створив з коханою людиною.

На роботі Олександр був сумлінним та відповідальним працівником, завжди готовим допомогти колегам. Вдома він був люблячим та турботливим чоловіком, батьком, який цінував кожну мить, проведену з родиною. У Олександра було попереду ціле життя, сповнене мрій, планів на майбутнє, які, на жаль, перекреслила цинічна, підла та безжальна війна, розв’язана московитами проти України. Його серце було наповнене любов’ю до рідної землі, тому він не міг залишитися осторонь, коли країна потребувала захисту.

До лав Збройних Сил України Олександр приєднався 11 червня 2022 року. Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7093. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки зіткнення з ворогом – Бахмут та Авдіївка. Олександр брав безпосередню участь у звільненні Херсону, демонструючи мужність та відвагу. Він сумлінно та професійно виконував свої обов’язки, завжди ставлячи безпеку побратимів вище за власну. Свідченням його патріотизму та відданості військовій справі стала нагорода – нагрудний знак «Ветеран війни».

10 березня 2024 року поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, під час виконання бойового завдання із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Іванович Білоус загинув смертю хоробрих. Йому було 38 років… Занадто рано обірвалося його життя, залишивши невимовний біль у серцях близьких та усіх, хто його знав.

Схиляємо голови перед відважністю та стійкістю Олександра Івановича Білоуса. Ми поділяємо біль з родиною Захисника, висловлюємо глибоке співчуття батькам, дружині, доньці, сину та сестрі. Нехай спільне горе перетвориться у світлу пам’ять про дорогу для всіх людину, яка віддала життя за Україну.

Пам’ятаймо, якою страшною ціною дається нам кожен новий ранок, кожен мирний день… Не забуваймо подвиг наших Героїв, які віддали найцінніше – своє життя – за наше майбутнє.

Вічна пам’ять Герою!

Слава Україні 🇺🇦

Слава її Героям 🇺🇦