Сьогодні ми вшановуємо 37-мі роковини завершення виведення радянських військ з Афганістану. Ця війна, що тривала з 1979 по 1989 роки, стала останньою масштабною військово-політичною авантюрою Радянського Союзу. Офіційною причиною введення військ було «надання допомоги дружньому афганському народові на прохання уряду Демократичної Республіки Афганістан». Однак, за цією ширмою ховалися імперські амбіції та жорстока реальність. Військовослужбовців Радянської Армії, переважно молодих людей 18-20 років, відправляли на цю війну під пропагандистськими гаслами виконання «інтернаціонального обов’язку». Саме з цією війною пов’язане поширення терміну «воїн-інтернаціоналіст».

На жаль, керівництво СРСР несе відповідальність за загибель, поранення, хвороби та зламані долі тисяч людей. За офіційними даними, втрати Радянської Армії за 10 років війни склали 14 427 осіб. Жертвами «афганської» війни також стали, за різними підрахунками, від 1 до 1,5 мільйонів цивільних мешканців Афганістану. Ця війна залишила глибокий шрам в історії обох країн.

Через горнило війни в Афганістані пройшли близько 160 тисяч українців. З них загинули 2 378 осіб, за іншими даними – понад 3 тисячі. 72 пропали безвісти або потрапили в полон, 8 тисяч були поранені, а 5 тисяч отримали інвалідність. Ці цифри – це не просто статистика, це тисячі особистих трагедій, які торкнулися багатьох родин.

Сьогодні Україна сама протистоїть російській агресії. Цікаво, що чимало ветеранів війни в Афганістані, маючи цінний військовий досвід, тепер використовують його для захисту України від загарбників. Вони активно допомагають у обороні держави, демонструючи свою відданість Батьківщині.

В умовах повномасштабної війни постає важливе питання: як з призми сьогодення оцінювати ту війну в Афганістані? Чи є місце в національній пам’яті для тих українців, хто, не з власної волі, змушений був виконувати нав’язаний імперським центром військовий обов’язок у чужій країні? Якої поваги заслуговують ті, хто достойно пройшов через пекло афганської війни? Ці проблеми не мають однозначного вирішення і потребують виваженого експертного обговорення.

Інститут національної пам’яті часто отримує звернення від громадян та місцевих рад щодо надання роз’яснень стосовно топонімів та пам’ятних знаків, присвячених українцям-учасникам тієї війни. Позиція Інституту полягає в тому, що участь українців в «афганській війні» є сумним і кривавим нагадуванням про те, що в умовах відсутності власної національної держави українці вимушені були виконувати, під ширмою «інтернаціонального обов’язку», злочинні накази комуністичного тоталітарного режиму. Тому пам’ятники «афганцям» мають стати меморіальним місцем, яке нагадуватиме українцям ціну втрати власної державності та суб’єктності. Саме тому Інститут рекомендує усувати з пам’ятних знаків окремі елементи, що містять заборонену символіку. Це стосується, зокрема, зображень, що поєднують п’ятикутну зірку та «георгіївську стрічку», яка нині використовується державою-агресором РФ у ході вторгнення в Україну.