В історії України є багато скорботних дат, спогад про які щемить серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, у цей день, 39 років тому вогонь Чорнобиля опалив долі мільйонів людей, породив кількість проблем, які з часом змінилися, але не зникли.

Чорнобильська катастрофа – це невидане горе, яке не піддається жодному виміру, невиліковна рана нашого народу, біль якої передається із покоління в покоління, а її справжні масштаби та наслідки дають про себе знати і по сьогоднішній день.

У цей день, ми згадуємо про Чорнобильську трагедію, яка стала символом неймовірної мужності та самопожертви. Трагедія в Чорнобилі – це не лише масштабна катастрофа, а й виклик для всього людства. Ми вшановуємо пам’ять про тих, хто віддав своє життя, ліквідовуючи наслідки аварії. Їхній подвиг заслуговує на найвищу повагу та вдячність.

Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії. Доземний уклін перед неоціненним людським подвигом персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, усіх, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Усвідомлюючи всю складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, вони не думали про нагороди і відзнаки,  ступили назустріч смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті. 

Ми пам’ятаємо про Чорнобильську трагедію, про героїзм ліквідаторів, про страшні наслідки, які відчуваємо до сьогодні. Важливо не лише пам’ятати, а й робити висновки, щоб трагедія не повторилася. Турбота про безпеку, відповідальність та єдність – ось що повинно об’єднувати нас перед лицем будь-яких викликів.

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих, віддаємо шану живим ліквідаторам та висловлюємо вдячність усім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Нехай пам’ять про Чорнобиль буде вічною. 

« повернутися