Один з найтяжчих пацієнтів цієї війни, Олександр Безверхній, вирушив на складне протезування військового до Сполучених Штатів. Його шлях до відновлення після жахливих поранень є прикладом незламності духу та неймовірної витривалості. Після 120 складних операцій, які тривали 390 днів, лікарі медичного закладу «Феофанія» боролися за життя Олександра, який перебував у вкрай тяжкому стані. Прогнози були невтішними – вважалося, що він навіть не зможе самостійно сидіти. Проте його воля до життя перевершила всі очікування: він зміг стати на тренувальні штучні ноги і тепер вирушив за кордон для подальшого, високотехнологічного протезування.

Цей військовий ветеран, який мріє повести свою доньку в перший клас на власних, хоч і металевих, ногах, демонструє надзвичайну силу духу. Його прагнення жити повноцінно є натхненням для всіх. Перед Олександром Безверхнім тепер довга і виснажлива дорога: 8 годин в автомобілі, переліт з Варшави до Амстердама, а потім через Атлантику до Сполучених Штатів. Він усвідомлює, наскільки складним буде цей шлях, адже лише нещодавно зумів самостійно сидіти, долаючи неймовірний біль.

Олександр Безверхній є одним з найважчих поранених українських воїнів. Навіть досвідчені медики дивуються феноменальному ресурсу його організму. Внаслідок мінометного обстрілу він отримав страшні травми: йому відірвало ноги, пошкодило сідниці, поперек, розірвало живіт. Загалом він переніс близько 120 хірургічних втручань. Майже рік він перебував під постійними наркозами, операції проводилися кожні 2-3 дні. Весь цей час поруч була його віддана дружина Юля, яка підтримувала його у найважчі моменти. Рани були інфіковані, найсильніші антибіотики не завжди допомагали. Три відділення медичного центру «Феофанія» безперервно працювали, щоб витягнути бійця з критичного стану. Олександр був вкрай виснажений, але не втрачав надії на відновлення.

Значна частина перенесених операцій були реконструктивними. Для закриття численних ран не вистачало неушкодженої шкіри на його тілі. Щоб рани на спині та попереку могли загоюватися, Олександр Безверхній пів року пролежав лише на животі. Лікарі припускали, що це буде єдине положення, в якому він проведе решту свого життя. Рубці сковували його тіло, унеможливлюючи рух. Лише кілька місяців тому він вперше зміг сісти, хоч і ненадовго, завдяки щоденним тренуванням через нестерпний біль. Тепер його головна боротьба – за можливість повноцінно ходити. Перші кроки він зробив на так званих стабілізаційних протезах.

Він ходив, спочатку тримаючись за поруччя, але його неймовірна наполегливість допомагала долати всі страхи та труднощі. Випадок Олександра є надзвичайно складним, тому за його протезування взялися фахівці «Протез Фундейшен». Волонтери цієї організації знайшли донора, який погодився оплатити дороговартісні протези з електронними колінами. Це дало новий поштовх до його реабілітації та повернення до активного життя.

Олександр Безверхній поставив собі чіткі часові рамки. Наступного року його донька Ніколь йде в перший клас, і батько щиро вірить, що повинен бути поруч у цей важливий день. Поки батьки вже півтора року живуть у лікарні в Києві, Ніколь мешкає з бабусею в Тернополі. Весь цей час дівчинка збирала гроші у свою скарбничку, сподіваючись на швидке одужання тата.

Зараз вони збирають речі в дорогу. Дружина Юля зізнається, що їй досі важко усвідомити, що після понад 500 днів, проведених у лікарні, вони нарешті досягають фінального етапу – протезування, про яке вони могли лише мріяти. Олександр Безверхній разом із командою «Протез Фундейшен» вирушає до США щонайменше на 3 місяці. Цей період необхідний для встановлення протезів та проходження інтенсивного курсу реабілітації. Це означає, що вже у вересні він має повернутися додому на своїх нових протезах, здійснивши мрію про повноцінне життя.

▶ Відео з цією історією можна переглянути за посиланням: Детальніше про події дня та історії незламності