4 липня 2024 року в Менській громаді відбулася глибоко скорботна церемонія прощання з полеглим Захисником України, Андрієм Цимбалюком. Цей день став символом нестерпного суму, безмежної вдячності та глибокої поваги для всіх мешканців, які зібралися, щоб віддати останню шану своєму земляку, справжньому патріоту, який без вагань віддав найцінніше – своє життя – за свободу, незалежність та мирне майбутнє нашої Батьківщини. Андрій Цимбалюк був одним із тих хоробрих синів України, хто став на захист рідної землі, усвідомлюючи всі ризики та виклики. Його ім’я тепер навічно вписане золотими літерами в літопис героїчного спротиву українського народу. Втрата кожного Захисника України є непоправною для всієї країни, а особливо для його рідної Менської громади, де його знали та шанували.

Життя Андрія обірвалося трагічно під час виконання бойового завдання на сході країни. Він вважався зниклим безвісти на території Донецької області ще в липні 2024 року. Місяці невідомості були нестерпним випробуванням для родини та близьких Андрія Цимбалюка, які жили у постійній надії, але й у глибокій тривозі за його долю. Кожен день очікування був сповнений болю та непевності. На жаль, найгірші побоювання підтвердилися: у березні поточного року, завдяки копіткій роботі відповідних служб та складним процедурам, тіло Захисника вдалося повернути додому в межах надзвичайно важливої та необхідної процедури репатріації. Цей процес є вкрай важливим для родин полеглих воїнів, адже він дозволяє провести належне поховання, попрощатися з рідними людьми та отримати певне заспокоєння, що є невід’ємною частиною скорботного процесу прощання.

Церемонія прощання з Андрієм Цимбалюком пройшла з усіма військовими та цивільними почестями, гідними справжнього воїна-героя. Представники Менської громади, місцевої влади, військовослужбовці, побратими Андрія, вчителі, друзі та численні мешканці зібралися на міському кладовищі, щоб провести Андрія в останню земну путь. Над труною лунали слова подяки за його мужність та самовідданість, а також щирі співчуття родині. Сльози суму, біль втрати та гордість за подвиг Андрія Цимбалюка переповнювали серця присутніх. Ця подія ще раз нагадала всім про високу ціну, яку Україна продовжує платити за своє право на вільне існування та за мирне майбутнє своїх громадян.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Андрія Цимбалюка. Його подвиг, його жертовність та його незламний дух ніколи не будуть забуті. Він залишиться яскравим прикладом мужності, самовідданості та безмежної любові до рідної землі. Щирі співчуття висловлюємо рідним і близьким полеглого Захисника. Ваша біль – це біль всієї України, і ми розділяємо її разом з вами. Нехай вічна пам’ять про Андрія Цимбалюка живе в серцях поколінь, надихаючи на боротьбу та вшанування його спадщини. Герої не вмирають! Вони залишаються в наших серцях та пам’яті як символи незламності та віри у перемогу.